Минула війна принесла не тільки багатомільйонні жертви, але й зразки небаченого героїзму. Багато в ній залишилося і загадок. Цілий ряд її сторінок ще потребують додаткового дослідження. Як і цей. В дослідженні І. Кисельова – полковника запасу, який в свій час очолював секцію військо-історичних пам’ятників Вінницького обласного товариства охорони пам’яток історії і культури, знаходимо інформацію про ще одного героя за визволення нашої землі – В. М. Гінтовта, який був представлений до звання Героя Радянського Союзу.

В нашому минулому багато як славних так і трагічних сторінок. Не стала виключенням і афганська війна ,безглузда авантюра радянського керівництва, яка розтягнулася в часі на десять років принісши горе і страждання рідним і близьким солдат, які не повернулися додому . До сих пір ятрить серця і душі її безпосередніх учасників, не залишає байдужими і тих ,хто про нею знає, спонукає нас до роздумів.Поверталися додому колишні воїни, травмовані не тільки фізично , а й морально, зневірені у справедливості та і ставлення до них на Батьківщині було неоднозначним.

Пам яті загиблих воїнів – інтернаціоналістів. Скільки їх? «Афган, Афган». В далекі 80-ті цими подіями жила вся країна, кожен населений пункт. Особливо багатолюдним місцем ставала територія біля козятинського військового обласного збірного пункту , що по вул. Комсомольській під час весняного та осіннього призову, де формувалися команди до відправки для проходження військової служби на неозорих просторах бувшого Радянського Союзу та за його межами в т. ч. «гарячих точках».

1. Історія як об’єднуючий фактор для консолідації української нації. 24 серпня ми відзначаємо в черговий раз річницю Незалежності України. І вкотре задумуємося над тим, що заважає нам рухатися вперед, що гальмує державотворення. Головними складовими державотворення є стабільність в усіх сферах життя, єдність помислів в усвідомленні спільної мети, громадянське порозуміння . А саме, цього, як показує життя , нам бракує.

Все далі й далі віддаляють нас події Великої Вітчизняної війни. Уже на схилі літ стоїть покоління, яке пережило ті страшні роки. У молоді інші, ніж у їхніх батьків, цілі і пріоритети. Минуть ще десятиліття – і тоді нікому буде згадати про найбільш трагічний в історії людства час. А щоб цього не сталося, наш обов’язок - повертатися до тих трагічних подій, щоб ніколи їм не було забуття. Про одну із найтрагічніших сторінок історії міста Козятина того часу нагадують масові розстріли людей в районі Талимонівки.