Сьогодні ми прощалися з Захисником Франчуком Миколою Петровичем
Микола Петрович народився 1 березня 1967 року в селі Вільнопілля Ружинського району. Там закінчив 10 класів. Вступив у Вінницьке професійно – технічне училище де здобув професію електрика. Згодом сім’я переїхала до Сестринівки. Тут зустрів свою долю та одружився. У 1988 році народилась донечка – Марина. Далі строкова служба в армії. Зрозумівши, що йому подобається військова служба, продовжив навчання і в 1990 році отримав звання молодший лейтенант. Після служби працював на різних посадах та в різних організаціях.
Широкомасштабна війна застала Миколу Петровича вдома. 4 жовтня 2022 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Військову перепідготовку проходив у Національній академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. А далі найважчі напрямки. Донька згадує розмови з батьком з-під Бахмуту :« Коли ставало тихо то відчувався страшенний холод, щоб хоч трохи стало тепліше ми з хлопцями обіймалися, а як скидали фосфорні бомби то такого пекла, яке було там, світ ще не бачив». Там отримав поранення. Госпіталь – лікування. Був нагороджений медаллю« Ветеран війни». І знову передова. І знову Донецький напрямок. Другий раз направили на навчання, яке проходив під Львовом та присвоїли звання - лейтенант.
Нагороджений Відзнакою — медаль «Захисник України». Останнім часом ніс службу під Чорнобилем. При кожній нагоді телефонував доньці та все розпитував, як його онучки Емілія та Евеліна. Після численних контузій почались проблеми зі здоров’ям. Одного разу втратив свідомість на чергуванні та був доставлений в госпіталь - результат гостра серцева недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця. Трохи підлікували та направили додому. 16 лютого 2025 року о 8:30 старший лейтенант Франчук Микола Петрович помер в нашій лікарні. Відповідальний, щедрий та завжди врівноважений – таким запам’ятають чоловіка односельці, таким воїн і залишався під час оборони України від ворога.
Похований Воїн на кладовищі в с.Сестринівка.
Вічна пам'ять та слава нашому Захиснику!
