81 рік тому, 31 січня 1942 року у центрі міста Козятин недалеко від жандармерії, на перехресті вулиць (тепер – площа Героїв Майдану) стратили через повішання активних членів підпільної організації «Залізничник» Івана Івановича Сєрбіна та Григорія Михайловича Кондрацького.
На знак шани та пам’яті про беззаперечний патріотичний подвиг молодих козятинчан біля пам’ятного знаку на місці страти відбулось покладання, у якому взяли участь делегація Козятинської міської ради та члени ветеранських громадських організацій Козятинської громади: Козятинської міської організації ветеранів України, Козятинської районної організації «Захист дітей війни», ГО "Ветеранів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС та членів їх сімей Козятинської міської територіальної громади", громадського об’єднання «Союз Чорнобиль України», ГО «Козятинська міськрайонна організація Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)».
За спогадами свідків трагедії, розповіді яких записали у своїй книзі місцеві краєзнавці Леонід Кривов та Василь Нагорянський, засуджені до страти Іван Сєрбін та Григорій Кондрацький гідно вислухали свій вирок: «Засуджені до смертної кари за скоєння диверсій на залізничному транспорті станції Козятин, розповсюдження листівок та за таємне прослуховування радіопередач з Москви».
«Іван Сєрбін із зашморгом на шиї з останніх сил, але гучно крикнув: «За Батьківщину! Смерть фашистам!». За його прикладом таке ж вигукнув до натовпу і Кондрацький.
Обер-лейтенант махнув рукою. Напружено рвонулась на шиях підпільників мотузка. В натовпі пролунав розпачливий жіночий крик, що на мить повис над зібранням в морозяному небі і відлетів кудись вище. Морозяно хруснула нагорі стовпа поперечина. Обидва месники, задихаючись, пірнули у чорне задушливе провалля.
Вони стерпіли жорстокі тортури і муки, загинули, мужньо зустрівши смерть, прославляючи свою Батьківщину, свій народ. Вони померли патріотами своєї землі. Навіть безліч разів катовані вони не зрадили – славні сини болгарського та українського народів» (цитата з книги Л.Кривова та В.Нагорянського «Заради життя на землі»).
Іван Сербін та Григорій Кондрацький власним життям у далекому тепер 1942-му наближали перемогу над найбільшим світовим злом – фашизмом. На превеликий жаль, фашизм із новим обличчям знову піднімає голову і проти нього знову, як і 80 років тому, борються справжні патріоти рідної України.
Слава Героям!
