Перейти до головного меню Перейти до основного вмісту Перейти до нижнього колонтитула

Новини

Всього переглядів: 37

До148-ї річниці Дня міста .

Видатні постаті Козятина.

Віктор Михайлович Іванов

(13.02.( 31.01) 1909 - 18.06.1981).

Видатний український кінорежисер, сценарист, член Національних спілок письменників та кінематографістів України, лауреат державної премії України імені Олександра Довженка, заслужений діяч мистецтв України, постановник комедії «За двома зайцями».

Уродженець м. Козятина ,майбутній кінорежисер народився 13 лютого 1909 р. , а за старим стилем 31 січня . Зростав в місті залізничників в родині фельдшера залізничної лікарні Михайла Спиридоновича та домогосподарки Тетяни Андріївни Іванових. Народився і зростав разом з братом і сестрою в одному із перших будинків залізничної лікарні , де на фасаді було викладено цеглою «Прийомний покій» . На той час у приміщенні розташовувалася залізнична лікарня на десяток місць для хворих і житло для працюючих двох фельдшерів і одного лікаря. Саме , можливо, з цієї причини у 1919 р. батько захворів на тиф і помер. Віктору довелось ще підлітком у 13 років розпочати трудову біографію, працюючи розносником листів у наросвіті. У 1923 р. мати виходить вдруге заміж і дітей допомагає виховувати вітчим Жидкомлінов Михайло Антонович. З 1923 по 1925 рр. майбутній кінорежисер навчався у Бердичівському ремісничому училищі. , а з 1925 по 1927 рр. оволодівав залізничною спеціальністю машиніста паровозу у Жмеринській залізничній профшколі. Після її закінчення був направлений на роботу помічником машиніста до м. Вязьми. У 1929 р. наш земляк отримує диплом машиніста паровоза і направляється на навчання до м. Москви. У столиці СРСР Віктор докорінно змінив свою долю і вступив до ВДІКу на режисерське відділення, потрапляє на курс відомого майстра німого кіно Сергія Єйзенштейна ( 1932-1936 ).

Фотофрагменти комедії "За двома зайцями"(1961). В головних ролях Маргарита Криніцина- народна артистка України та Олег Биков - Народний артист СРСР.

Закінчив вищий учбовий заклад з відзнакою. Працював на Київській кіностудії асистентом режисера, режисером. З 1941 по 1942 рр. перебував в евакуації і працював асистентом режисера на Ашхабадській кіностудії. Та йде війна і молодий митець у 1942 р. стає курсантом Ташкентського військового училища. Після його закінчення відправляється на фронт командиром взводу 105-ї окремої вогнеметної роти, яка брала участь у кривавих боях при обороні Сталінграду. З 1943 по 1945 рр. – командир 21 окремого вогнеметного батальйону та помічник начальника штабу I та II Українських фронтів. Форсував Дніпро, Букринський плацдарм, визволяв Київ і кіностудію від фашистів і навіть був призначений її комендантом. На війні, був двічі поранений, отримав контузію , залишився єдиний живим зі всього взводу. Був з війни комісований, повернувся до улюбленої роботи на грудях з орденом «Червоної Зірки» , медалями «За відвагу » , «За оборону Сталінграду» . Але на кіностудії його не чекали. Тодішній директор, немов вистрелив у серце словами: «.. нам асистенти режисера ще й інваліди , не потрібні..». Та все ж , взяли на роботу, де пропрацював з 1945 по 1947 рр., потім рік служив на Свердловській кіностудії начальником сценічного відділу, з 1948 по 1949 роки начальником виробничого відділу Міністерства кінематографії Литовської республіки у м. Вільнюсі. З 1949 по 1950 роки режисер, художній керівник Литовської кіностудії у м. Каунас . У подальшому з 1950 і по останні роки життя – режисер кіностудії ім. Олександра Довженка. З 1952 р. наш земляк займається дитячою літературою. Вступає до Спілки письменників. Перші фільми у майстра кінематографу з’являються лише після 1955 р. До 1980 р. він створив 15 кінофільмів, а саме : "Олекса Довбуш", "Сто тисяч", "Шельменко- денщик", "Веселі Жабокричі", "Непосиди", "Ключі від неба", " Ні пуха , ні пера", "Пригоди з піджаком Тарапуньки" та інші, серед яких шедевр української комедіографії «За двома зайцями» (1961), якому виповнюється цьогоріч 60 років з часу виходу на екрани. Помер кінорежисер на 72 році життя 18 червня 1981 р. Похований на Байковому кладовищі.

В Козятині у 2007 р. на День незалежності України було урочисто відкрито місцевою владою та громадськістю на приміщенні, де народився майбутній кінорежисер, бувшої залізничної аптеки, меморіальну дошку, де були присутні гості з Києва- син митця – оператор і викладач інституту кінематографії ім. Карпенка- Карого Михайло Іванов з донькою Оленою Солодовніковою.

Також вони відвідували Козятин під час відкриття Музею історії міста Козятин у 2004 р..

Михайло Іванов приїздив до міста Козятина не одноразово. Була організована з ним зустріч у кінотеатрі . На наше запрошення пан Михайло був присутній і на відкритті нових залів на 15-у річницю музею, де урочисто було представлено елементи інтер'єру житла , де народився знаменитий земляк на День міста у липні 2019 р.

Пишаємося земляком і пам'ятаємо.

Лілія Макаревич, директор Музею історії міста Козятин

Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Видатні постаті Козятина. Віктор Михайлович Іванов
Банер - Президент України
Банер - Урядовий портал
Банер - ВР України
Банер - Урядова телефонна "Гаряча лінія"
Банер - Асоціація міст України