Сьогодня 19 квітня 75 років від дня народження художника, дизайнера Валерія Герасимчука.
З цієї нагоди в музеї історії міста Козятин відкрито виставку його творчих робіт, які в свій час були подаровані музею «Я син твій ,моя Україно». Ми вже не вперше представляємо творчість митця. Тривалий час пан Валерій на волонтерських засадах займався з дітьми в Козятинській районній благодійній організації товариства батьків інвалідів ДОМ (голова правління Тетяна Яковлєва). Завдяки його зусиллям молоді люди з особливими потребами оволодівалинавиками роботи з різноманітними інструментами під час роботи з деревиною, технікою обробки штучних та природніх матеріалів, розвивали моторику рухів й творчі здібності, соціалізувалися в сучасному суспільстві, набували впевненості в собі, самостійності і навіть
можливості здобувати своїми руками матеріальні блага. Діти під керівництвом пана Валерія зі своїми творчими рукодільними роботами брали участь у міських та обласних виставках, де
завжди займали призові місця. Вони натхненно збагачували його фантазією й надихали на нові творчі проєкти. Завдяки тісній співпраці художнику вдалося створити й організувати 4
персональні виставки в закладах культури міста . Також роботи брали участь у обласних виставках в м. Вінниці.
Вітаємо ювіляра з 75-ти річчям і бажаємо завжди бути в гарному життєвому тонусі, міцного здоров’я, щоб були на позитиві, як і на своїх роботах . Всього найкращого!
Автор робіт і ювіляр зростав в родині залізничників Надії Іванівни та Василя Антоновича Герасимчуків на Пермщині. Коли сину виповнилося 3 роки, переїхали у Козятин. Проживали з
родиною дядька Сергія Івановича Герасимчука ,котрий в майбутньому став відомим в Україні і за її межами художником-карикатуристом журналу «Перець», переможцем і лауреатом двох престижних міжнародних , мистецьких премій «Золоте перо».
Хлопець зростав без батька. У 5-річному віці вперше зобразив на папері побачений епізод у козятинському парку , як копирсалася у багні вантажівка. Це були перші спроби пера маляти. Хлопчина не лише малював , але й ласував знайденою у бідній хаті смачною дядьковою пресованою, китайською тушою. Навчався з 7-років у школі №5, закінчив 9 класів у школі № 2.
У 15 років поїхав підкорювати столицю України Київ. Допомагав дядько художник Сергій Іванович, який на той час проживав у Києві. Юнак вступив до училища прикладного мистецтва, а
закінчив художньо-промисловий технікум у 1967 році, по спеціальності технік художнього конструювання . Це був перший випуск дизайнерів в Україні! Військову службу проходив у Прибалтиці . За талант і професійне оформлення наочної агітації впродовж 2.5 років 5 разів побував у відпустці. Після армії розпочав творчу діяльність від робочого сцени у Будинку культури до художньо-технічного редактора журналу
«Соціалістична культура». Представляв свою творчість на щорічних міжнародних виставках в Уругваї, Аргентині, Польщі, Югославії, Ізраїлі. У 35-річному віці прізвище та твори художника занесені до відомого альманаху «Український політичний плакат».
В Козятині його руками створена каплиця у бувшій залізничній лікарні. Виростив з дружиною двох синів Сергія та Радомира. Пишається трьома онуками і невістками. З ними на даний час і проживає у м. Києві. Залишається ще раз побажати йому здоров’я , миру й Божого захист.
Текст підготувала директор музею історії міста Козятин Лілія Макаревич
