Сьогодні, 19 лютого, перестало битися серце ветерана Другої світової війни, останнього учасника бойових дій Другої світової війни серед ветеранів Козятинської дирекції залізничних перевезень ВАЛЕНТИНА В’ЯЧЕСЛАВОВИЧА КЛІМОВА. Валентин В’ячеславович не дожив до свого 100-річного ювілею лише два тижні…
Козятинський міський голова Тетяна Єрмолаєва, адміністрація, виконавчий комітет та депутатський корпус міської ради, Козятинська міська організація ветеранів України, уся Козятинська міська територіальна громада висловлюють щирі слова співчуття рідним та близьким з приводу смерті Валентина В’ячеславовича Клімова.
Всім своїм життям Валентин В’ячеславович виявляв приклад мужньої, чесної і чуйної людини. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.
На його долю випало багато випробувань, попри які чоловік не втратив щирості серця та доброти душі.
Коли почалась війна, Валентину В’ячеславовичу було 19 років, а тому був призваний на фронт. Разом із 15-им запасним танковим полком, а потім із 488-им окремим танковим батальйоном від вересня 1941-го був у обороні Москви, брав участь у боях за міста Закавказзя. Восени 1942-го Валентина Клімова призначають командиром радіовідділення у 337-му самоходному артилерійському полку. З ним він у лютому 1943-го звільняв Кубань та Правобережну Україну у 1944-му. У складі 3-го Білоруського фронту брав участь у Білоруській наступальній операції «Багратіон». У квітні 1945-го Валентин В’ячеславович штурмував Кенігсберг, звільняв Піллау. Перемогу зустрів у невеликому місті Борхерсдорф під Кенігсбергом.
За участь у складних військових операціях Валентин В’ячеславович був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеню, медалями «За відвагу», «За взяття Кенігсбергу», «За перемогу над Німеччиною».
У 1945-му у Козятині для ветерана війни розпочалася епоха трудових подвигів. Валентин В’ячеславович за тридцять років роботи у паровозному (тепер – локомотивному) депо пройшов шлях від робітника до майстра котельного цеху. Він став останнім майстром паровозного депо: у 1973 році у Козятині потушили останній паровоз і у цій церемонії брав безпосередню участь майстер котельного цеху Валентин Клімов. Загалом, він мав більше 50 років трудового стажу. На початку 60-х за досягнення на залізничному транспорті отримав звання «Почесний залізничник».
Пішов з життя чоловік прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся сердець усіх, хто знав та поважав Валентина В’ячеславовича.
Сумуємо разом з вами. Поділяємо ваші біль та горе.
Вічна і світла пам’ять!
