Як і у більшості давніх народів, початок Нового року в давній Київській Русі асоціювали з початком весняного відродження природи. Найімовірніше, Новий рік святкували з появою нового місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято отримало назву «Нове літо».
З насильницьким впровадженням християнства у давній Русі запровадили Юліанський календар, а святкування Нового року встановили на 1 березня, що, за переказами, відповідало даті створення світу. На українських землях використовували календар, що мав 13 місяців, які збігалися з місячними фазами, а його рік починався 1 березня. Згодом Новий рік перенесли на 1 вересня відповідно до ухвали Візантійської церкви, а літочислення вели від Створення світу.
На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої, з 1362 року початок Нового року встановлено на 1 січня і літочислення вели від Різдва Христового. На цю систему можна натрапити в українських літописах того часу. З 1793 р. Козятинщина входила до складу Російської імперії. Указом царя Петра I від 20(30) грудня 1699 р., який запозичав усе найкраще у Європи, впровадив вІдзначати Новий рік також за прикладом усіх християнських народів, 1 січня, але за Юліанським календарем.
У 1918 році декретом Раднаркому «…з метою встановлення однакового майже з усіма культурними народами обчислення часу…» ухвалено перехід на Григоріанський календар і Новий Рік знову почав збігатися з європейським. Але Росйська, Сербська. Єрусалимська православні церкви не побажали переходити на новий стиль, через що всі нерухомі церковні свята , а також Новий рік святкують за старим стилем. Таким чином утворилося таке рідкісне історично-культурне явище, як додаткове свято, старий Новий рік, яке і понині святкують в Україні, РФ, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.
З Новим роком Вас, любі мешканці міста, і територіальної громади, який вже на порозі!
Можливо, у когось в домівках зберігаються такі чудові скляні каченята на ялинку, передайте їх до музею. Будемо вдячні.
Лілія Макаревич, директор Музею історії міста Козятин
