У Флоріанівці біля пам’ятного знаку жертвам Голодоморів та політичних репресій сьогодні зранку зібралися сільчани задля вшанування усіх загиблих.
З історичних джерел, спогадів очевидців ми дізнаємось про незвичайну тишу, яка панувала того часу в українських селах: не подавала голосу жодна свійська тварина, адже все було забране державою, не чути було пташиного співу, оскільки люди полювали на пташок, не було розмов, бо не було сили говорити, замовкли церковні дзвони, тому що церкви стояли зачинені...
Виснажені, спухлі від голоду люди говорили дуже мало і дуже тихо. Стражданнями, пекельними муками краялись батьківські серця, коли нічого було дати їсти вмираючим дітям. Вимирали родини, цілі села...
- Ця трагедія була спланована і організована державою. У такий нелюдський спосіб намагались завдати смертельного удару селянству як основі нашої нації, підірвати сили нашого народу, фактично знищити його, - зауважила, звертаючись до односельчан староста Флоріанівського старостинського округу Наталія Ковальчук.
