Рівно 80 років тому, 15 липня 1941 року, Козятин опинився у повній окупації фашистської Німмеччини. Тому сьогодні вшановуємо мужність та героїзм захисників Козятина, які до останнього намагалися стримати напір ворога.
Останні рубежі – територію, де наразі розташована школа-гімназія-дитячий садок ім. В.М.Підгорбунського, стійко обороняли бійці зенітного полку. Наразі на цьому місці встановлено пам’ятний знак. Біля його підніжжя із повагою та шаною сьогодні поклала квіти урочиста делегація міської ради: секретар ради Тетяна Римша, керуюча справами виконкому – начальник організаційного відділу Аліна Тимощук та керівництво ветеранської організації Козятинської громади на чолі із головою Федором Кропивою.
- Наша пам’ять про подвиг героїв-захисників рідної землі житиме, - зауважила секретар ради Тетяна Римша. – Шкода, що і сьогодні наші чоловіки змушені обороняти Україну від сучасного окупанта. Шкода, що на помилках минулого суспільство не вчиться. Тому і маємо сьогодні нових Героїв, що віддають свої життя за Батьківщину. Цей небесний полк тепер вічно оборонятиме Україну від зла.
Історична довідка.
80 років тому воїни радянської армії ціною свого життя, самовіддано боронили від фашистської Німеччини кордони рідної землі, зокрема стояли на обороні важливого для фронту залізничного центру Козятин.
За перші три тижні з початку війни ворогу вдалося заглибитися на 350 км території СРСР південно-західного напрямку.
В ці дні жорстокі кровопролитні бої з ворогом велися на оборонному рубежі фронту: Вуйна (сьогодні село Перемога) - Комсомольське (сьогодні Махнівка) - Козятин, Попільня – Сквира. Тут на смерть стояли бійці 94-го загону прикордонних військ, 10-ї дивізії, 21-й кавалерійський полк оперативних військ. Про ті бої згадує начальник штабу 12-ї армії оперативних В. Арушанян. Бійці особового складу 6-ї і 12-ї армій під час оборонних боїв проявили небачені героїзм і мужність.
Палали у вогні після бомбардувань українські міста і наш Козятин, гинули не лише бійці, а і мирні жителі. Перша бомба впала на територію станції товарна і одразу забрала у життя у 25 мирних громадян-залізничників. Ворожі війська генерала Евальда фон Клейста впевнено просувалися вперед, хоч і його танки горіли на полях бойових дій, немов свічки. Напередодні окупації Козятина в середині липня залізничне сполучення майже було відрізане. У цій кривавій м’ясорубці опинився 77-й полк 10-ї дивізії з охорони залізничних об’єктів і 16-й мехкорпус Соколова.
Не було сил, щоб протистояти добре озброєному і підготовленому ворогу. В ніч на 14 липня були оточено правий фланг 6-ї армії генерала Івана Музиченка. А 15 липня було залишено і наше місто. В той же день в Козятин вдерлися окупанти. Запеклі бої, величезні втрати і відчайдушний супротив наших військ дали можливість повноцінного функціонування залізничної станції і вчасно організувати евакуацію важливих підприємств. Більше 100 бійців за проявлений героїзм були нагороджені орденами та медалями. Нажаль, бійці-захисники Козятина 16-го мехкорпусу на чолі зі своїм командиром Олександром Соколовим загинули в Уманському котлі. 7138 військовополонених загинули від тортур, хвороб, голоду, холоду і виснажливої праці у Козятинському таборі – шталазі N 358.
На місці оборони міста на території школи-інтернат-гімназії, де стояв оборонний зенітний полк, встановлено пам’ятний знак захисникам міста.
Лілія Макаревич, директор Музею історії міста Козятин
