Весна 1986 року на Україні буяла первоцвітом садів. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. Проте в ніч на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди.
Радіоактивний дощ розлетівся і висіявся в Україні, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало 50 відсотків території нашої країни.
Їх шестеро, відважних ліквідаторів на ЧАЕС, які знаходяться на обліку в ДПРЧ-11 м. Козятина. Ці люди одні з перших, хто кинувся у полум’я, прийняв найжорстокіший удар, не думаючи про наслідки. Ніхто із них не здригнувся, не спасував перед обличчям неймовірної небезпеки.
Чабан А.П., Федорук В.І., Невдовець А.Б., Кашперовецький С.П., Кривунець А.Д., Мухін О.М. Це ті відважні пожежники, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23 травня по 6 червня 1986 року у складі Вінницького зведеного Загону протипожежної служби цивільної оборони. Їхні долі поєднала катастрофа. На жаль, двох із них уже немає в живих. Чабана А.П. та Кашперовецького С.П. Вони ступили із вогню у безсмертя.
Наш уклін та довічна вдячність вам, Герої, та усім тим, хто ризикував життям, хто відроджував і продовжує відроджувати обпалену нашу рідну землю.
З сумом та повагою - колектив ДПРЧ-11 м. Козятин
