Осаулко Юрій Леонідович (17.02.1981 – 20.01.2015). Старшина роти 81-ї окремої аеромобільної бригади, 90-го окремого аеромобільного батальйону.
Народився в селі Самгородок Козятинського району. З 1987 по 1998 роки навчався у місцевій загальноосвітній школі. У 1999 по 2001-ий роки проходив строкову службу в місті Мукачево. У 2005 році одружився, виховував двох дітей. Деякий час працював на одній з Вінницьких меблевих фірм.
23 серпня 2014 року отримав повістку з військкомату, пройшов перепідготовку в місті Житомир. З 14 листопада направлений в зону АТО (села Костянтинівка, Водяне, Піски). Напередодні 2015 року приходив у короткочасну відпустку. 5 січня відбув до місця дислокації в зону проведення антитерористичної операції.
Воював у складі 81-ої бригади 90-го батальйону з позивним «Єсаул», був командиром підрозділу. 20 січня 2015 року поліг під бетонними плитами під час оборони Донецького аеропорту.
У рідному селі Самгородок проживають тепер вже без Юри - мати Валентина Василівна, вдова Олена і дві доньки – Сніжана та Інеса, намагаючись, як тільки можна, підтримувати одна одну. Живуть спогадами, перемішуючи їх сльозами. Життя цих жінок відтепер проходить в думках і турботах про дівчаток, а ще – в дбайливому ставленні однієї до іншої. А їхній Юра – люблячий син, коханий чоловік, турботливий батько – завжди – в усіх справах, сподіваннях, думках – поруч з ними.
Після похорону на подвір’я прилетів гарний червоний голуб, - розповідає мати, -не лякаючись людей, походив по двору, спокійно зайшов до хати. Кожного дня, протягом 40 днів, голуб прилітав до хати. Поїсть зернят, пшенички, поп’є водички – і злітає. В день, коли відзначалося 10 років подружнього життя Юрія з Оленою, нікуди голуб не відлітав, весь день був поруч.
Коли минуло 40 днів, в останнє голуб прилетів до родини. Поїв зерняток, попив водички, походив по двору, поседів на гілочці яблуні, а потім - знявся з дерева і відлетів. Тепер вже назавжди.
Мама Валентина Василівна розповідає про сина з великою любов’ю і теплотою. Коли Юрій проходив строкову службу в 2000 році, на Новий рік, який співпадає з Днем народження матері, надіслав привітання і вірш, який присвятив рідній матусі:
Я сейчас далеко от тебя.
Строки эти тебе посылаю.
Будь здоровой, веселой всегда,
Будь счастлива, и помни, родная:
Что твой сын охраняет тебя.
Я желаю от чистого сердца:
Будь красивой, всегда молодой,
Чтобы радость, улыбка и счастье
Оставались навеки с тобой.
С Днем рождения тебя поздравляю,
Но приехать к тебе не могу.
В этот день я тебя охраняю,
В этот день я тебя берегу!
Світла пам’ять тобі, мужній воїне, Юрію Осаулко! За свій короткий вік ти зробив те, на що не кожен здатний. Ти зберіг для нас мир, захистив від ЛДНР-івської чуми. Низько вклоняємося перед твоїм подвигом, пам’ять про тебе збережемо в своїх серцях. Слава Україні! Слава героям!
Указом Президента України «За особисту мужність та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно), медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно), нагрудним знаком "Гідність та Честь" (посмертно), Почесною відзнакою Козятинської міської ради – нагрудним знаком «За героїзм та патріотизм» (посмертно).
На честь загиблого земляка на будівлі Самгородоцької школи встановлено меморіальну дошку. Церемонія відкриття пам’ятного знаку відбулася 17 січня 2016 року.
