Пам яті загиблих воїнів – інтернаціоналістів. Скільки їх?

Пам яті загиблих воїнів – інтернаціоналістів. Скільки їх? «Афган, Афган». В далекі 80-ті цими подіями жила вся країна, кожен населений пункт. Особливо багатолюдним місцем ставала територія біля козятинського військового обласного збірного пункту , що по вул. Комсомольській під час весняного та осіннього призову, де формувалися команди до відправки для проходження військової служби на неозорих просторах бувшого Радянського Союзу та за його межами в т. ч. «гарячих точках». Іноді там важко було навіть пройти : сила – силенна людей ,що зїзджалися з усієї області, провести своїх самих рідних - дітей, онуків, коханих, чоловіків, батьків, наречених. Старше покоління козятинців це добре пам’ятає. Існувала якась особлива напруга, неспокій туга і душевний біль на обличчях тих, хто стояв за парканом військової установи та й не тільки у них такий стан був в усіх присутніх. «Куди буде військове призначення? «Авган. Афган».- звучало як страшний вирок. Кому випаде така доля? Хто мав можливість «відкупитися», без коливань це робив. А його місце займали інші. Більшість молодих людей, та особливо їхніх матерів краялися тим, що народилися саме в той час , адже не свою країну йшли захищати. Такою була особливість того історичного моменту, що розтягнувся на довгі десять років. Ця атмосфера передавалася і кожному козятинцю. Чергові партії призовників крокували вулицями міста колонами через пішохідний міст на вокзал, де їх садили в ешелони і відправляли різні куточки майбутнього призначення . На адресу Козятинського райвійськомата надходили страшні повідомлення. За якими неодмінно слідував «Чорний тюльпан» . -« Казатинскому районному военному комисару Винницкой области ИЗВЕЩЕНИЕ Прошу известить гр. Черныпко Василия Михайловича , проживающего Винницкая область, Казатинский район, с. Самгородок о том, что его сын, сварщик, рядовой Черныпко Александр Васильевич – 1965 года рождения , выполняя боевое задание , верный военной присяге , проявив стойкость и мужество , погиб 25 апреля 1984 года. Командир части Пирогов .Начальник штаба части майор Ющенко» -«Казатинский райвоенком полковник А. Грищенко .Справка Капитан войсковой части Полевая почта 164 11 Шумбар Виктор Іванович , 1953 года рождения, удостоверения личности № 008241 , личный номер Л – 959637, выполняя боевое задание , верный военной присяге , проявив стойкость и мужество , погиб 18 января 1984 года. Семья погибшего тов. Шумбар В. И. , проживает по адресу: Винницкая область, г. Казатин, ул. Дружбы , 33 и имеет право на единовременное пособие и льготы.Командир войсковой части П.П. 164 11 Капитан Чехов Начальник штаба войсковой части П.П. 16411 Подполковник Сарахман.» -«Казатинскому районному военному комисару Винницкой области.ИЗВЕЩЕНИЕ Прошу известить гр. Герасимчук Веру Семеновну , проживающую в Винницкой области, г. Казатин, ул. Красноармейская , 16 о том, что ее сын, начальник политического отдела гвардии подполковник Герасимчук Сергей Апполонович, 1945 года рождения , украинец , личный номер Ж – 782 417 выполняя боевое задание , верный военной присяге , проявив геройство и мужество , погиб 31 января 1982 года.Командир войсковой части Гвардии майор Науменко.Начальник штаба войсковой части Гвардии майор Голунов.(Кандагар ДРА, Жена – Герасимчук Мария Михайловна 1948 г.р., дочь Елена 1971 г.р., дочь Наталья 1977 г.р.)» . «Выполняя боевое задание , верный военной присяге , проявив геройство и мужество , погиб» - такі були стандартні, сухі трафаретні повідомлення ,,а за ними стояли конкретні прізвища молодих людей, які тільки починали жити. Страшні рядки із офіційних повідомлень , що оберталися великою непоправною втратою, трагедією для рідних і близьких. Не тільки з Афгану не поверталися живими наші хлопці. Наприклад ,Чайковський Володимир Ярославович, служив на Кубі і загинув під час Карибської кризи 1962-1963рр, чи гвардії - майор Мосюйда Геннадій Петрович, що загинув на Чеченській війні в 2004 році .(«Вісник Козятинщини» 15. 05 2004р.) Аналізуючи документи по Козятинському району з даної теми увагу привертає факт, що навіть загальні цифри учасників бойових дій , списки та кількість загиблих в публіках різняться. Однією з причин такого стану вважаю є те,що за всі ці роки ми не спромоглися зробити деяких важливих речей: Не маємо спільного визначеного місця вшанування воїнів - афганців, не маємо системного дослідження цієї теми а цьому б сприяло створення музею, маю на увазі ,окремої стаціонарної кімнати, куди можна було б зайти не тільки безпосереднім учасникам бойових дій а всім бажаючим , провести шкільну екскурсію і не тільки безпосередньо у день державного вшанування, а в любий час протягом року. Щоб стало більш зрозумілим наведу деякі приклади різночитань.. . « В нашому районі проживає 87 колишніх воїнів, які виконували інтернаціональний обов”язок в Афганістані. Шестеро наших земляків Герасимчук С.А., Комар С.О., Сушко О.М., Шумбар В.І., Чернипко О.В., Шелоумов В.І. загинули, дев”ять отримали поранення» Звернення воїнів –аганців до населення Козятинського району 1989р. «Виконуючи «Інтернаціональний обов’язок» загинули смертю хоробрих Герасимчук С. А., Комар С. О., Черничко О. В. , Шумбар В.І, Шелеумов Валерій Іванович. Заст. голови РДА С. Петрівський «РІА-К»14.02 2002р (5) «В так званих локальних війнах, виконуючи інтернаціональний обов’язок брали участь 125 козятинців, з них не повернулися додому 5 наших земляків. Отримали увіччя і набули статусу інвалідів більше 20. Такий сумний підсумок.. А Кальноокий. Лист до редакції газети «Вісник Козятинщини» 14. 10. 98р. № 455-18 « З 74 хлопців із Козятинщини, що брали участь у афганській війні четверо загинули.» Н. Зайчук (РІА-коз 19.02. 2009р.) «Не повернулися з тієї безглуздої війни в Афганістані і наші земляки- підполковник начальник політвідділу мотострілецької бригади Герасимчук Сергій Аполонович , прапорщик, технік групи авіаційного обслуговування Комар Сергій Олексадрович .Рядовий водій Гуменюк Андрій Анатолійович- загинув 11 лист. 1980р. від кулі снайпера, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно)В. Стратійчук 9( лют 2006р.)(«РІА-К» «Правда про афг війну») В 1998 році побачила світ книга Анатолія Гончара « Чорний тюльпан» (Книга памяті про загиблих воїнів - афганців Вінницької області, де поміщені імена 167загиблих, життя , яких було повязане з Вінничиною. (тиражем 1000примірників) пятеро з яких –з Козятинською землею. В книзі наведені короткі данні про Герасимчука С, А.,Комара С, О.,Чернипко О. В., , Шумбара В. І. Гуменюка А. А. Як , бачимо, найчастіше зустрічається цифра 5, але прізвища різняться. Про рядового , водія Гуменюка Андрія Анатолійовича уродженця м. Козятина мало хто знає. Тому є потреба зупинитися докладніше. «Народжений в Козятині» - таку назву має розповідь про нього, на якій варто зупинитися детальніше. Народився 23 травня 1960року в м. Козятині в сім ї робітника. Працював в транспортному відділі Карагандинського металургійного комбінату. В Збройні Сили призваний в липні 1979року, а з грудня 1979року в числі перших попав в Афганістан, де здійснював рейси в складі колон по перевезенню вантажів та боєприпасів за маршрутом Кушка - Кандагар. 10 листопада 1980 року, виконуючи черговий рейс, колону підрозділу обстріляли заколотники. Автомобіль А. Гуменюка, навантажений боєприпасами ,отримав пошкодження і загорівся.Ризикуючи життям він вивів машину з під обстрілу і почав гасити вогонь. В цей час і загинув від кулі снайпера. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки(посмертно).Похований в м. Темір- Тау за місцем проживання батьків. Що стосується Шелоумова В. І. то в книзі «Чорний тюльпан» прапорщика , начальника таємної частини Шелоумова В. І. 1940 р.н. називають « Жмеринський білоцерковчанин.» Дійсно , народився і навчався в Жмеринці. В Білій Церкві служив до направлення в 2004 в ДРА. В архіві Козятинського райвійськкомату знайшла повідомлення про його загибель, що надійшло на Білоцерківський райвійськкомат , звідки він призивався і вже батьки, що проживали останнім часом в м. Козятині передали ці дані про сина. Відносно Сушка О. М., то як повідомили в Спілці, Драмарецька Тетяна та Жирний Микола, на хуторі біля с. Самгородка проживала мама загиблого. Таким чином , інформація, якою володіємо дає право говорити про 5 загиблих уродженців козятинської землі. Але не залежно від того скільки їх було , ми повинні пам’ятати про всіх і віддати шану кожному учаснику цієї війни і інших «гарячих точок». Серйозне дослідження виявило, що тут потрібно враховувати такі фактори : воїни, що народилися на Козятинській землі, проживали і призивалися на службу Козятинським військоматом,ті, батьки яких переїхали і проживали в Козятинському районі , ті,які поховані на Козятинській землі. З огляду на ці обставини випливає наступне: Тіла трьох загиблих воїнів-афганців поховані на Козятинщині. Це підполковник Герасимчук Сергій Аполонович (24.10.45 – 31.01.82) Могила ГерасимчукаС. А. - на цвинтарі в м. Козятині на центральній алеї. Капітан Шумбар Віктор Іванович ( 19.10.53 -18.01.84) знайшов свій вічний спокій на цвинтарі в с. Козятин. Рядовий Чернипко Олександр Васильович (13.09.65 -25.04.84) , що покоїться в с. Самгородку в південній частині цвинтаря . Комар Сергій похований на військовому цвинтарі в м. Бердичеві.В місті відкриті меморіальні дошки на честь героїв:На будинку №2 по вул. Вінниченка з написом: «В цьому будинку проживав воїн-інтернаціоналіст Герасимчук Сергій Аполонович (24.10. 1945 – 31.01.1982рр.)»На будинку №30 по вул. Грушевського читаємо: «В цьому будинку проживав воїн-інтернаціоналіст, прапорщик Комар Сергій Олександрович , який загинув в Афганістані (22. 07. 1950-22.05.1984рр), дошка встановлена в 2007 році. Ще в 2006 році ставилося питання про увічнення памяті капітана Шумбара В. І. з с. Козятин, рядового О.В. Чернипко в с. Самгородку.Але варто сказати про те,що в свій час у СШ №2 висіла меморіальна дошка, присвячена герою – афганцю Шумбару В. І , де він навчався ,а при вїзді у с. Козятин біля колишнього так званого «журавля», (якого вже не існує) стояла гранітна стела з його фотографією та написом: Поле нашого земляка воїна - інтернаціоналіста Шумбара В. І.» Свого часу в Меморіальному комплексі «Український державний музей історії ВВв 1941-1945рр»в м. Києві була відкрита експозиція «Твої, Батьківщино, сини. Обовязок. Подвиг.Трагедія»,присвячена тим, хто брав участь у бойових діях на території Афганістану. Серед її експонатів зберігаються і документи, які засвідчували і про пам'ять нашого земляка, що загинув у небі чужої країни. На превеликий жаль , констатуємо, що це було в минулому .Тема воїнів інтернаціоналістів ще потребує дослідження, недарма тільки через 20 років козятинці дізналися про нове імя –афганця Недзельського Олександра , який проживає в м. Козятині , але прізвище його в списках таких чомусь було відсутнє. яки Афганська війна пішла в історію,але вона ще довго житиме в людській памяті, а якщо пам'ять належна - то житиме вічно, тому що її історія написана кровю солдатів і слізьми матерів. Мужність наших співвітчизників, які ризикуючи своїм життям несли нелегку військову службу в різних країнах світу повинна знайти належне місце і стати складовою нашої спільної історії. 11 лютого 2004 року вийшов Указ Президента України про встановлення 15 лютого Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який тепер щорічно відзначається. Вважаю за необхідне повернутися до питання належного вшанування памяті воїнів афганців, і на кінець вирішити розв’язати проблему – докласти всіх зусиль, щоб в м. Козятині на кінець знайшла своє місце вже виготовлена памятна стела воїнам –інтернаціоналістам та зявилася музейна кімната. Цього вимагає час, цього потребують безпосередні учасники-воїниінтернаціоналісти. З. Вільчинська (В 1999 році видана книга О. Г. Мусієнка «Чорні тюльпани» . Це афганський мартиролог України – книга , що є поминальником і продажу не підлягала, вручалася в першу чергу сімям загиблих воїнів в День памяті 15 лютого 2000року, а також передавалася в музеї та церковні приходи.)