В усьому світі дуже поширений рух скаутів, на заході нашої країни - пластуни. Наші школярі грають у Сокіл (Джуру). В країні де війна діти мають мати вишкіл, крім того, це загартовує дух і волю, це загартовує фізично, це вчить нести відповідальність за себе і того хто поруч, це виховує командний дух.
Якщо ти молодий і енергійний, тобі це подобається поїдь на вишкіл, я оплачу витрати https://docs.google.com/.../1FAIpQLSdgZLjJXJtgy2.../viewform?
Впевнена, ми будем мати майбутнього тренера, майбутнього лідера пластунського руху нашої громади.
Я зараз багато маю відряджень за кордон, нам потрібні міста-побратими в країнах Європи й не тільки. Нам потрібен їхній досвід і підтримка. Лише з партнерами ми можемо брати участь в більшості європейських проєктів і грантах. Якщо тобі це подобається, ти знаєш англійську чи іншу іноземну мову, приходь на роботу в раду. Ще я б дуже хотіла, щоб наші діти мали закордонні поїздки, дружили з такими ж дітьми, ділились і організовували спільні заходи. Наскільки просто у них це організовано. В більшості країн це наметові містечка скаутів. Ці навчання і відпочинок мають відвідати всі діти. Це майбутні добровільні пожежники громад, це майбутні відповідальні члени суспільства.
2- ий рік підряд не прийнята ПРОГРАМА ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ! Другий рік виносимо на розгляд депутатів створення літнього табору на базі Сестринівської школи. Я це село називаю «у Бога у вусі». Мальовниче, має заказник, має ставки, чудові маршрути, музей Грушевського. Школа має дуже привабливий вигляд, охайна, доглянута, має новий харчоблок і їдальню, є спортивна зала, стадіон. Там потрібно зробити душові кабіни в спортивній залі, за два роки ми не вмовили виділити кошти. Другий рік, при наявності матеріалів, ми не можемо перекрити дах спортзали. Поки виділили кошти забрати проєкт.
До нас приїздили волонтери з Техасу, хлопці спортсмени - регбісти, носії англійської мови. Вони хотіли працювати там як волонтери влітку, хотіли розвивати дітей. Хотіли допомогти приладдям і інвентарем. Звʼязувалися неодноразово, але ми не змогли порухатись далі.
Це було б 2-3 зміни. По 60 дітей в заїзді. Чотири групи по інтересах. Математики, туристи, футболісти, хореографія та інші. Вони мали б багато навчань по своїй справі, але одночасно багато заходів спільних. Для цього потрібно було трохи понад 500 тис.грн на покращене харчування і зарплату працівникам. Освітяни провели перемовини з учителями, тренерами, гуртківцями. Штат працівників заповнили викладачі Центру дитячої творчості, учителі шкіл, кухарі є в школі, практиканти з педагогічного ВИШу.
Але все було не так і не тут. Все це неодноразово виносилось на розгляд депутатських комісій і сесії. Деякі депутати не змогли впоратись з успіхом цього проєкту, вони знали що все вийде. Нам завжди не вистачало одного або двох голосів для прийняття рішення. За ці проєкти не голосували навіть Діденко Аліна і Кудимець Людмила, які роками возили дітей в табори й знають наскільки це важливо для розвитку дитини.
Пропонували краще дітей в Карпати відвезти, але це у рази дорожче і далеко. За ці кошти можуть відпочити максимум 35 дітей громади. Пропонували в Проліску, відновити табір. Хоча умови там були досить складні, але діти любили туди їздити. Наші умови вже кращі. Ми знаємо наших дітей, ми можемо краще організувати їхній розвиток, оздоровлення, відпочинок. Дітям потрібен гурт, їм потрібна зайнятість, їм потрібні веселощі.
Ми мали прекрасну можливість запустити табір минулого року. Можливо були б якісь складнощі, але він в цьому році вже продовжив би свою роботу. Але ні.
Стань пластуном, стань скаутом. Я впевнена, що з часом ми знову повернемось до цього проєкту. Бо супер ідея.
Вмовляння депутатів підтримати той чи інший проєкт. Бо постійно чую на сесіях одну фразу - «не голосуйте, ми не можемо їй дати нічого зробити». Мені не потрібно нічого робити, зробіть для свого міста чи села. Хоча б щось зробіть, запропонуйте. Скільки в залі злості і ненависті. Люди нею просякли. В нашій громаді дахи міського голови, котельні міського голови, дороги міського голови, шкільні їдальні, водогони, лікарні. А що ваше? Я навіть звикла до цього, що я погано хімію викладаю в школі, погано приймаю пологи, не даю субсидії, не мету вулиці.
Але все буде добре 
