Незабаром найсвітліше весняне свято в житті українців Великдень або Паска.
Спогадами про святкування у своєму дитинстві Світлого Воскресіння Господнього поділилася з працівниками Музею історії міста Козятин мешканка нашої територіальної громади й відвідувачка музею Яценко Ольга, 1959 року народження, що народилася в селі Прушанка, а проживає у Сигналі. Вона розповіла, що на селі до паски готувалися заздалегідь. Незадовго до свята кололи порося, готували залиті смальцем ковбаси, шинку, кров'янку, сальтисон з голови у шлунку, холодець. Все це зберігали у прохолодному льоху.
До чистого четверга підмащували хати, прибирали подвір'я, білили у садку і під хатою дерева, прали білизну у хаті, всі речі, білили, підмащували піч і вже на чистий четвер милися й розчиняли та пекли паски, фарбували яйця в цибулинні або фарбою з базару, яка прокрашувала яйце наскрізь й очікували свято Світлого Воскресіння Господа нашого Христа.
Ввечері у суботу вдягали все саме краще, брали святкового великоднього кошика й шли на всенощну до церкви. Запам'яталося Ользі, як наступного дня старші хлопці робили у землі катка. Виривали ямку й по колу катали зверху до низу по видовбаних у землі спиралевидних жолобах крашанки - освячені у церкві яйця. Цокнути своїм спущеним яйцем інше, що лежить у ям , вважалося перемогою, забираєш своє і те, що цокнув. А той, хто не зумів цокнути інше, залишав своє у ямі для наступного у черзі гравця. Бувало, що дехто додому приносив цілу пелену яєць. Пані Ольга планує пригадати дитинство і зробити такий каток на Великдень для своїх онуків.
З нагоди Великодня в Музеї історії міста Козятин оформлено з 27 квітня виставку старовинних листівок та писанок із фондів музею «Великдень іде, нам радість несе».
Лілія Макаревич, директор музею історії міста Козятин
