Перейти до головного меню Перейти до основного вмісту Перейти до нижнього колонтитула

Новини

Всього переглядів: 22

Незабаром найсвітліше весняне свято в житті українців Великдень або Паска.

Спогадами про святкування у своєму дитинстві Світлого Воскресіння Господнього поділилася з працівниками Музею історії міста Козятин мешканка нашої територіальної громади й відвідувачка музею Яценко Ольга, 1959 року народження, яка народилася в селі Прушанка, а проживає у Сигналі. Вона розповіла, що на селі до паски готувалися заздалегідь. Незадовго до свята кололи порося, готували залиті смальцем ковбаси, шинку, кров'янку, сальтисон з голови у шлунку, холодець. Все це зберігали у прохолодному льоху.

До чистого четверга підмащували хати, прибирали подвір'я, білили у садку і під хатою дерева, прали білизну у хаті ,всі речі, білили , підмащували піч і вже на чистий четвер милися й розчиняли та пекли паски, фарбували яйця в цибулинні, або фарбою з базару, яка прокрашувала яйце наскрізь й очікували свято Світлого Воскресіння Господа нашого Христа.

 

Ввечері у суботу вдягали все саме краще, брали святкового великоднього кошика й шли на всенощну до церкви. Запам'яталося Ользі, як наступного дня старші хлопці робили у землі катка. Виривали ямку й по колу катали зверху до низу по видовбаних у землі спиралевидних жолобах крашанки - освячені у церкві яйця. Цокнути своїм спущеним яйцем інше , що лежить у ямі , вважалося перемогою, забираєш своє і те, що цокнув. А той, хто не зумів цокнути інше , залишав своє у ямі для наступного у черзі гравця. Бувало що дехто додому приносили цілу пелену яєць. Пані Ольга планує пригадати дитинство і зробити такий каток на Великдень для своїх внуків.

 

Пригадує Галина Савченко, яка народилася в с. Жорнищах на той час Іллінецького району на Вінниччині у 1948 році. До Паски було традицією готуватися заздалегідь. Святковий кошик, щоб посвятити у храмі, збирали зарання. Бабуня Параскева Ганжа була відома на селі повитуха. Вона мала для походу до церкви спеціальний новий з очерету плетений кошик. До кошика клалися паска, що пеклася у чистий четвер, шматочок запеченого м’яса, дуже смачна сирна бабка, сальтисон і крашанки, які фарбували у суботу. Також клали до святкового кошика цукерки, мак, замотаний у маленьку біленьку хустинку й сіль кам’яну. Ці два освячені продукти зберігалися у кожній домівці. Вони знаходилися майже у кожному кошику, щоб захищати оселю впродовж року від нечистої сили, лиха, поганого ока, хвороб та незгод й навіть брали із собою до кишені, як оберег при вирішуванні важливої справи.

До храму вдягали найкращий одяг. Після святкового богослужіння на світанку поверталися додому. По дорозі та біля церкви обов’язково хрестувалися, а саме, віталися словами, вимовляючи тричі «Христос воскрес!», а у відповідь чули «Воістину воскрес» й тричі цілувалися з близькими та обмінювалися крашанками.

Коли пані Галина переїхала до чоловіка Олександра у Козятин у 1969 році, то проживала у його родині напроти сучасного музею по вулиці Грушевського . Пам’ ятає, що  свекруха Катерина Савченко, завжди ходила на всенощну службу до каплички Святого Духа з наповненим великодніми смаколиками лозяним кошиком, де правив отець Олександр Бойко – почесний громадянин міста Козятина. А молодь вранці прокидалися і накривався святковий стіл з запаленою освяченою свічкою, де необхідно було обов’язково у колі родини теж похрестуватися і на голодний шлунок з’їсти  освячену крашанку та паску.

Пані Галина не ходила на богослужіння, тому що за радянських часів ідеологія була антирелігійна, тобто «…релігія – опіум для народу…». Культосвітні працівники, а вона працювала у бібліотеці, педагоги, науковці, політпрацівники, комсомольці, комуністи не мали право вірити в бога й ходити навіть заради інтересу до храму. На великі свята біля культових споруд чергували викладачі учбових закладів  й відслідковували учнів та студентів у храмах, а потім списки оприлюднювали і розбирали на зборах, або погрожували відчисленням з вузів.

Поділилися спогадами про підготовку та святкування світлого Воскресіння Господнього мешканка Козятина Катерина Лисюк. Народилася оповідачка у с. Сушки на Волині у  1929 році. Там проходило її дитинство. Пам’ятає, як разом з мамою красили яйця у природніх, екологічно чистих  барвниках. Білі яєчка ставали синіми або блакитними завдяки ягодам сушеної бузини, а з насиченого відвару цибулиння можна досягти червоно-коричневого кольору, тільки треба зо 2 дні відвар потримати, а потім зцідити та й довше не псуються зварені у цибулинні крашанки. Наносили візерунки також воском за допомогою соломинки або дерев’яної тоненької палочки, а потім за допомогою свічки і вогню зчищали віск. Таке яйце дарували тому, кого дуже любили.

Паски пекли в середу, в четвер, коли все прибрано і чисто. Замішували тісто і, бажано, щоб ніхто не ходив по хаті, не стукав, щоб тісто не впало від протягів.

До церкви йшли з вечора усією родиною. Обов’язково вдягали вишиту сорочку, довгу широку спідницю, щоб коліна прикривала, на голові  святкова  й найкраща хустка. Після всенощної  біля церкви діти  катали по траві  крашанки на галявині. Яку цокнеш, то твоя. Їли на голодний шлунок тричі христувалися і зичили одне одному всяких гараздів. Після  повернення додому  дівчата  клали у мисочку червоні крашанки, заливали водичкою свяченою і вмивалися, щоб бути завжди здоровими і красивими. Потім лягали спати, а по обіді йшли провідувати хрещених з Паскою. Гарно було, не так як зараз.

Музей історії міста Козятин запрошує відвідати виставку до Великодня під назвою «Великдень іде, нам радість несе» з дотриманням карантинних заходів. На ній представлено старовинні листівки пасхальної тематики та писанки із фондів музею. Бажаючі можуть отримати задоволення від перегляду  12 тематичних листівок та понад 30 писанок, які в різні часи були подаровані музею. Серед листівок популярні у дореволюційний період серія карток з українськими чорно - білими орнаментами та зображеними на них дітьми з крашанками, курчатками. Вони вийшли у світ на початку 20 ст. кольоровими , яскравими. Зі звороту нічого не написано, а поштові  марки тих часів , нажаль, пошкоджені. Та й на самих листівках помітні залишки мучного клею, бо їх господарі  наклеювали у альбомах. Це найпопулярніша була великодня тематика на той час. Коштували вони 30 коп. Ряд листівок чорно- білих з зображеними на них красивими юними дівчатами, які позують в компанії курей і тримають символ пасхальних свят – яйце. На деяких світлинах зображені діти з вербовими  гілочками. Пасхальні листівки випускалися до 1917 р. В радянські часи козятинці підтримували зв’язки з родичами у Європі і пасхальної тематики листівки  приходили до них без навіть натяку про свято з Польщі, Німеччини, але пересилалися родичам обережно зі звичайним побутовим змістом, тому що  в період репресій мешканці радянського союзу могли бути заарештовані лише за зв’язок з іноземцями.

На виставці представлені писанки розписані гуашшю по дереву учнями художнього класу Козятинської музичної школи педагога Наталії Степанюк - Олександри Бражинської, Дарини Почалової, Андрія Лавренюка, та Войтка Богдана зі школи №3. Оригінальні розписані класично яйця в музейній колекції писанкарки Оксани Сесмій з Глуховенць ( в тому числі одна робота  з візерунком, витравленим оцетом), розписані яйця писанкарки Тетяни Мар’янчик.

Гарних Великодніх свят і смачної паски.

 

Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич

Як готувалися та святкували Великдень наші земляки
Банер - Президент України
Банер - Урядовий портал
Банер - ВР України
Банер - Урядова телефонна "Гаряча лінія"
Банер - Асоціація міст України