Козятинський міський голова Тетяна Єрмолаєва, виконавчий комітет та депутатський корпус Козятинської міської ради 8 скликання, уся Козятинська територіальна громада висловлює щирі співчуття родині та близьким з приводу смерті на 76-му році життя ВІКТОРА ВАСИЛЬОВИЧА БІЛАНА.
Тяжкої, непоправної втрати зазнала уся залізнична спільнота Козятина, адже Віктора Васильовича знали, пам’ятали і цінували за вагомий особистий внесок у розбудову залізничної галузі у місті.
Майже півстоліття присвятив Віктор Васильович вагонному депо Козятина. Свою трудову діяльність розпочав у 1964 році, пройшовши трудовий шлях від механіка до керівника підприємства. Працював на посадах механіка АРВ, майстра, старшого майстра, начальника виробничо-технічного відділу, головного інженера, а з 1990 року по 2017 рік очолював колектив вагонного депо.
Під його керівництвом була значно покращена безпека руху потягів. Велику увагу приділяв як керівник покращенню соціально-побутових умов праці і відпочинку підлеглих працівників. У 1991 році за його участі побудований адміністративно-побутовий корпус, збудовано 56 квартир. Зосереджувався на впровадженні нового обладнання і механізмів у ремонтних цехах депо: за його участі проведена реконструкція і переоснащення вагонного депо. Під його керівництвом колектив вагонного депо неодноразово нагороджувався Перехідним прапором і Почесним дипломом Укрзалізниці. Нагороджений за час роботи: знаком «Почесний залізничник», орденом «За заслуги» ІІІ ст., знаком «Почесний працівник транспорту України», знаком «За доблесну працю».
Рішенням 5 сесії міської ради 5 скликання від 8.09.2006р. №201-V Віктору Васильовичу Білану присвоєно звання «Почесний громадянин міста Козятин».
Справжній господар, мудрий керівник, щирий серцем та відкритий душею – таким пам’ятатимуть Віктора Васильовича Білана усі, хто його знав, таким він залишиться у серцях козятинців.
Пішла у вічність світла людина. Людина з великої літери, талановита, яскрава, справжня.
Людина живе доти, доки її пам’ятають. Сумуємо разом із близькими померлого, поділяємо душевний біль від незагоєної рани через втрату найріднішої людини. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої людини, а наші молитви та щирі співчуття полегшать родинне горе.
Вічна пам’ять та Царство Небесне!
