29 вересня вся світова спільнота відзначатиме 155-и літній ювілей з дня народження історика, вченого, політичного діяча Великого Українця Михайла Грушевського.
До цієї дати музейні працівники розробили буклет «Відвідування Михайлом Грушевським наших країв» і відкрили виставку під такою ж назвою в стінах Музею історії міста. Презентували буклет на засіданні круглого столу у с. Сестринівці. Також під час урочистостей 25 вересня в селі представили виставку світлин та використаної для роботи над буклетом літератури.
Село Сестринівка, сьогодні Козятинської міської територіальної громади, для Михайла Грушевського уродженця м. Холма, як він зазначав у свої споминах стала «єдиним пунктом, де я міг зв’язуватись з українською стихією, дотикатися до української землі, до її природи, до її культури». Тут народилася мати Глафіра Захарівна, бабуся Ганна Зарчинська, сестра Ганна. Сюди привозили малям старшого сина батьки у 1867 р., де проживала, доки батько шукав роботу, матуся з дитям і рідними близько року. Наступна поїздка була у 1869 р. Потім майже кожних 3 роки мати з родиною відвідували Сестринівку.
Найяскравіші спогади залишилися у хлопця у 1873 р. «Україньке село, ліси, води, український народ, українська мова-все це ввірвалось в мою душу як якийсь інший, кращий світ». Бував він в наших краях і в 1876р., також влітку 1882 р., коли подружжя шукало на батьківщині моральної підтримки після втрати на Владікавказі від тифу трьох своїх молодших дітей.
«Об’їхавши родичів, засіли ми в дорогій моєму серцю Сестринівці», писав Михайло. Відвідував часто Михайло з батьками і дідом сусіднє село Дерганівку на Ружинщині, де проживала рідна сестра матері Вікторія Дашкевич, хрещена мама сестри Ганни. «Життя в Сестринівці було для мене одним неустанним святом». Тут студентом на свободі влітку 1885 р. написав перше оповідання «Бідна дівчина» для херсонського журналу «Степ», яке було опубліковане наступного року під псевдонімом Михайло Заволока.
Щоразу, дістаючись до дідового хутора, батьки везли дітей через козятинський двірець, а з 1889 р. вже студентом Київського університету, діставався через вокзал, сьогодні пам’ятку архітектури XIX ст. Бував майбутній очільник Української Народної Республіки в Сестринівці 5 червня 1887 р, сповідався дідові 23 квітня 1888 р., відвідував попівство 4 квітня 1890 р., Великдень 1891 р. теж відзначав з ріднею на хуторі, відпочивав двічі майже по місяцю у родичів у 1892 р. Востаннє бачився онук з дідом за декілька місяців до смерті, а Захарій Опоков полишив світ 26 листопада 1895 р.
5 квітня 1891 р. вони разом з дідом їздили у с. Вернигородок до священника Григорія Неліповича. Рід був досить великий, близько 300 осіб. Дідусь з бабусею возили онука на сповідь 6 серпня 1892 р. у село Козятин, де всі сповідалися місцевому священику Павлу Завадінському (Лукінська церква, в якій служив священник (1853 р. забудови), на даний час приміщення Козятинського старостинського округу і будинок культури).
А в минулому мешканка Козятина, 109-літня Євгенія Тебенчук з Києва, розповідала журналістам газети «Київ» від 29.03.2011 р., що їй, як учениці приватної гімназії, пощастило бачити на вокзалі не лише Симона Петлюру, імператора Миколу, гетьмана Скоропадського, а і Михайла Грушевського. Залишається тільки підтвердити останні факти документами, але незмінними залишаються зафіксовані у споминах слова «Я кохавсь у сім селі, що назверх мало всі українські прикмети – біленькі, назверх чепурні хатки, солом’яні cтріхи, городи та перелази, зарослі вербами «береги»».
Наостанок можна припустити, що бував малям в дитинстві Михайло ще й у селі Блажіївка, місцеву парафію де очолював священник Іван Крижанівський, який став у 1869 р. хрещеним батьком сестрі Ганні, а його дружина була хрещеною рідному дядьку Михайла Феофілу. Ймовірно, з рідними на свята відвідував Михайло і сусіднє наше село Волоські Махаринці (сьогодні Махаринці). Там до 1879 р. мав приход при Свято-Успенській церкві (1723 р. забуд.) ще один родич, чоловік двоюрідної сестри матері Анастасії Топачесвької, із роду Опокових Іван Волошкевич. З 1893 по 1918 рр. очолював парафію Миколаївської церкви в с. Непедівка молодший син брата діда Захарія Опокова, його племінник Павло Опоков, котрим була побудована нова церква в селі (до цього часу не збереглася).
Висновок один, саме Козятинщина стала для очільника нашої держави обличчям всієї України, віконечком в світ, де формувалася постать Грушевського, в першу чергу, християнина, сім’янина, патріота, вченого, історика, майбутнього державотворця.
Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич.
