Триває 9-ий місяць восьмирічної війни. Український народ протистоїть російській агресії. Міжнародний терорист путін та його людиноподібні істоти хочуть нас знищити за те, що ми інші, що ми маємо свою людяність, гідність і свободу. Але нас не зламати. Наші військові тримають оборону та звільняють українські території. Але якою ціною?
Скорботна звістка знову прилетіла до нашої громади. На сході нашої країни трагічно загинув ще один син свого народу. Вчора козятинці провели у останню путь нашого земляка захисника Федорука Сергія Васильовича.
Попрощатися із загиблим та висловити слова співчуття рідним і близьким на церемонії прощання, що відбулася на площі Героїв Майдану у центрі Козятина, прийшли друзі, військовослужбовці, представники влади, духовенство та мешканці громади. Востаннє нашому земляку віддали військові почесті на кладовищі рідного села Іванківці. На честь захисника пролунав трикратний військовий салют.
Федорук Сергій Васильович народився 25 жовтня 1987 року в селі Іванківці, там і навчався в школі. По закінченні здобув професію столяра у Козятинському залізничному училищі. У 2011 році одружився. Працюючи в «АгроДомі» у 2015 році під час 4-її хвилі мобілізації був призваний на військову службу та виконував службові обов’язки у зоні бойових дій Донецької області. І виконував їх гідно.
Молодший сержант Федорук Сергій Васильович за час проходження служби був відзначений Президентською грамотою, медаллю «За військову службу Україні», пам’ятним нагрудним знаком «Захиснику Вітчизни», медаллю «За жертовність і любов до України» та нагрудним знаком «Гідність та Честь». Після закінчення служби працював стрілком 4-го розряду у Воєнізованій охороні станції Козятин-1. У 2017 році народився довгоочікуваний синочок, якого щасливі батьки назвали Назар.
З 24 лютого 2022 року був призваний до Лав Збройних Сил України, де проходив службу командиром кулеметного відділення на Луганськогому напрямку. У кризовій ситуації, для збереження особового складу вивів з оточення більше 30-ти чоловік, що і зберегло всім життя, після чого був призначений головним сержантом мінометної батареї військової частини А-7339 і присвоєно звання сержант. З Луганського напрямку був перекинутий в Донецьку область, м. Бахмут. Після трьох місяців запеклих боїв частина була відведена для доукомплектування.
З 12-го на 13-те листопада біля населеного пункту Дружківка Донецької області отримав численні важкі травми. Був доправлений в лікарню імені Мечникова. Лікарі боролися за життя Сергія до останнього. 14 листопада Сергій помер.
У нього були великі плани на майбутнє.
Сергій був люблячим чоловіком та неперевершеним батьком, улюбленим сином та хорошим братом, він був опорою для своєї родини, вірним другом та палким патріотом своєї країни.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. В цю гірку мить всією громадою поділяємо горе з сім’єю загиблого та схиляємо голову в глибокій скорботі.
Герої не вмирають! Вони завжди поруч, допоки ми пам’ятаємо про них.
