Лобжин Олександр Володимирович (28.05.1990 - 29.08.2014) - командир взводу, молодший лейтенант 51-ї окремої мобілізованої бригади.
Народився у селі Перемога Козятинського району. Виріс у родині вчителів. Був ввічливим, чемним, стриманим. Навчався в Житомирському національному політехнічному університеті. Закінчив військову кафедру зі званням молодшого сержанта. 3 квітня 2014 року був мобілізований до війська. Волею долі потрапив до 51-ї Волинської окремої механізованої бригади, яка зазнала жахливих втрат вже з перших місяців війни. Олександр служив у званні молодшого лейтенанта, був зв’язківцем, брав участь у боях за Іловайськ.
З 25 серпня 2014 року зв'язок із бійцем був втрачений, у жовтні - похований у братській могилі як тимчасово невстановлений захисник України на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровщини.
Пізніше з'ясувалося, що загинув боєць 29 серпня 2014 року під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області. Перебував у списках полонених. Був вивезений з району Іловайського із тілами інших шести загиблих бійців 51-ї бригади. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО лише 29 березня 2016 року.
2 квітня 2016 року захисник Вітчизни перепохований з особливими почестями на батьківщині у селі Перемога Козятинського району. 28 травня на фасаді місцевої школи урочисто відкрито меморіальну дошку на честь героя-земляка.
Указом Президента України від 23 серпня 2018 року № 239/2018, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
2 червня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Козятин» (посмертно).
Слава герою! Вічна пам’ять…
