Страшна звістка чорним крилом знову накрила нашу громаду. Сьогодні прощалися з нашим полеглим Героєм Яценком Станіславом Васильовичем.
Яценко Станіслав Васильович народився 14 березня 1977 року в селі Сигнал. Навчався в селі Титусівка. Працював на будівництві, в РЕМі, на хлібзаводі , в Юзефо-Миколаївській Аграрно- Промисловій Компанії. Любив техніку та досить добре розумівся на ній.
Мав кохану дружину, сестру, з якою мав гарні та довірливі стосунки; донечку, яка подарувала своєму батькові онучку та онука, з яким Станіславу, на жаль, не судилось навіть познайомитись.
Коли пішов на війну, просив родину підтримувати дружину. А в свою чергу, щоб якомога менше хвилювати рідних, намагався якнайчастіше давати знати про себе з фронту.
Побратими поважали Станіслава за його надійність та оптимізм, за його відвагу. Герой , який нехтуючи своїм власним життям, виніс на собі, з поля бою важкопораненого побратима, після чого був нагороджений орденом «За мужність».
З 24 травня 2023 року після важкого бою поблизу населеного пункту Богданівка, БахмУтського району, Донецької області стрілець – снайпер 3 – го механізованого відділення – бойової машини 2 – го механізованого взводу, 1 – ї механізованої роти військової частини А – 4395 - Яценко Станіслав Васильович , з позивним – «Сігнал», вважався зниклим безвісти. 6 жовтня за результатами генетичної експертизи був ідентифікований.
Титанічні подвиги наших захисників неоціненні для України. Їхньою кров’ю омита нова держава і нашим обов’язком є продовжувати будувати ту державу, за яку вони загинули. Нашим обов’язком є пам’ятати їхній подвиг і дякувати Богу за тих сміливих і відважних людей, які були серед нас.
Захисник України - Яценко Станіслав Васильович похований на кладовищі в селі Сигнал.
Схиляємо голови в глибокій скорботі. Біль від цієї втрати не заживе ніколи, адже Станіслав віддав своє життя за Україну, за свою сім’ю, за нас з вами. Воїн полинув на небеса як справжній Герой!
Вічна пам’ять та слава нашим мужнім воїнам! Слава Україні!
