Війна...Відкрита болюча рана на душі народу, яка продовжує сочитися кров’ю. Кров’ю наших Захисників...
Сьогодні ми провели в останню путь сміливих та рішучих Воїнів Хрищенюка Сергія Васильовича та Сікору Богдана Вікторовича. Сікора Богдан Вікторович народився в нашому місті 6 липня 1994 року. Навчався в 4 – й школі та по закінченню школи вступив в наше училище де отримав професію «провідник пасажирських вагонів» і втілюючи свою мрію в життя пішов працювати провідником Київського резерву. Далі строкова служба в армії.. Після армії пробував себе у різних галузях різноробочим і врешті - решт вирішив підписати контракт з Збройними Силами України та проходив службу у військовій частині А 1329. Захоплювався музикою та любив швидку їзду.
На початку 2022 року закінчувався контракт і Богдан мав намір повертатися додому, до своїх 4-х маленьких діток. Почалась широкомасштабна війна і він залишився в частині. Місяці тому його відправили на навчання під Житомир в 95 – у окрему десантно – штурмову бригаду, військової частини А 0281. Звідти на Лиманський напрямок. Після завдання, на яке він пішов востаннє, Богдан мав прийти у відпустку. 26 травня в районі населеного пункту Невське, Сватівського району, Луганської області отримав дуже важкі поранення, в результаті чого 27 травня 2024 року в лікарні помер.
Добрий друг, хороший товариш, турботливий онук, люблячий чоловік, відповідальний батько та справжній воїн, надійний побратим та люблячий син своєї землі. Хрищенюк Сергій Васильович народився 25 жовтня 1976 року в нашому місті. Навчався в 1 – й школі. Вступив в Житомирський автодорожній технікум. Працював в Козятинському міжрайонному управлінні газового господарства, навчався в Київському національному університеті архітектури й будівництва. Йому залишалося 1,5 року до закінчення університету, як помер батько. Сергій Васильович покинув навчання й повернувся додому. Працював в локомотивному депо, де він зарекомендував себе як людина слова і діла. 22 березня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Навчання проходив в населеному пункті Петрівка Кіровоградської області. Ніс службу у Харківській області. Але після одного з бойових зіткнень вважався зниклим безвісти, при виконанні бойового завдання у м. Вовчанськ, Чугуївського району ідентифікований і вважався загиблим 23 травня 2024 року. А 27 травня Сергія Васильовича було евакуйовано з бойової зони з документами, які засвідчували його особу.
У нього залишився син Ілля, який в цьому році закінчує школу, дружина, мама, тітки, дядько, племінники. У нього була велика та дружня родина.
Хрищенюка Сергія Васильовича та Сікору Богдана Вікторовича поховано на міському цвинтарі, на Алеї Слави.
Вічна пам’ять загиблим захисникам України. Слава Україні! Щирі співчуття та низький уклін рідним1
