Скільки ж болю довелося пережити багатьом поколінням українців. Але скільки звитяг, скільки славних сторінок історії написано минулими поколіннями. І яка велична історія боротьби пишеться сьогодні. І пишуть її наші Герої, Захисники України.
Сьогодні ми прощалися з одним з них, Джаманом Ігорем Васильовичем🕯
Ігор народився 31 грудня 1998 року в місті Козятин, там і закінчив школу №2, згодом і місцеве училище, де здобув спеціальність "помічник машиніста". Далі пішов працювати демонструючи високу професійну майстерність та відповідальність.
Пізніше вступив до академії, де здобув спеціальність менеджера зовнішньої
економіки. Також, паралельно з цим він навчався у військовому університеті, що свідчило про його незламну волю та прагнення до саморозвитку.
З початком війни, Ігор не міг залишитися осторонь і пішов добровольцем на фронт.
Ігор служив у Національній гвардії України, де брав участь у захисті Гостомеля. Згодом його перевели до військового підрозділу «Червона калина», де він командував взводом і інколи виконував обов'язки командира роти. Його військова кар'єра була відзначена численними героїчними вчинками. Почав війну лейтенантом, потім отримав звання «старший лейтенант». Він тримав оборону у населених пунктах Спірне біля Бахмуту, Роботине на Запорізькому напрямку.
Останнім часом перебував у Вовчанську, де й отримав контузію, яка спричинила важкі хвороби. Після тривалого перебування в лікарні, 30 липня 2024 року, командир 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3018 – Джаман Ігор Васильович помер.
Справжній патріот своєї батьківщини, Ігор завжди стояв на захисті правди та честі. Він був людиною з великим серцем і незламною волею.
У нашій пам’яті він назавжди залишиться взірцем відданості, мужності та любові до рідної землі.
Похований Воїн на міському кладовищі на Алеї Слави.
Вічна та світла пам'ять нашому Захиснику, низький уклін та щирі співчуття рідним! 🇺🇦
