Клята війна забирає найкращих – правдолюбів, людей честі і гідності, які понад усе люблять Україну.
Сьогодні ми прощалися з одним із них, нашим земляком Кулаком Валерієм Володимировичем.
Кулак Валерій Володимирович народився 8 – го червня 1973 року в Києві. Там закінчив 8 класів та вступив в училище. Далі строкова служба. Дуже часто приїздив в Козятин до рідні де і зустрів чарівну дівчину в яку закохався та без якої не уявляв свого подальшого життя. Покинув все і переїхав в Козятин, щоб бути поруч біля своєї Світлани. Одружився. Закінчив Харківський електромеханічний технікум. Працював в Укртелекомі на різних посадах. Будучи начальником дільниці закінчив Київський університет інформаційно – телекомунікаційних технологій. Виховував в любові своїх синів та дуже хотів, щоб вони вчилися, уміли та знали. А дружиною, з якою прожив пліч-о-пліч 30 років, захоплювався щодня. Любив до нестями, беріг її та робив все заради неї.
28 вересня 2022 року був призваний до Лав Збройних сил України. Ніс службу в військовій частині А – 1329. А в березні 2024 року був відправлений на Харківський напрямок і весь цей час був під Куп’янськом.
8 серпня солдат, аудіотелефоніст – лінійний наглядач відділення управління командира 2 – го мінометного взводу, мінометної батареї, механізованого батальйону військової частини А 4722 - Кулак Валерій Володимирович в районі населеного пункту Синьківка, Куп’янського району, Харківської області загинув.
Він вірив у Перемогу і крок за кроком наближав її! Тільки той, хто має гідність не на словах, а в душі, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, попри страх. І Валерій був одним із таких сміливців.
Похований Герой на міському кладовищі на Алеї Слави.
Вічна та світла памʼять Воїну! Слава Герою! Слава Україні!
