Згорьована Україна плаче, страждаючи від втрат і бореться за майбутнє своїх дітей. Нам потрібно побороти пітьму, щоб настали тихі світанки, щоб почути спів птахів і тишу.
Сьогодні ми прощалися з нашим Захисником Сергієнком Василем Миколайовичем.
Василь народився 26 березня 1994 року в с. Кордишівка. Зростав чуйним, сміливим та роботящим хлопчиком. Разом з братом Михайлом бігали цими вуличками, ганяли м’яча та ловили рибу. Тут закінчив школу та вступив в Козятинське училище залізничного транспорту. Зрозумівши, що цього йому замало, вступив у Вінницький будівельний технікум. Відремонтував мамі хату та поїхав у Попільнянський район с. Почуйки. Влаштувався в аграрну фірму « Ерідон» - будівельником.
У 2015 році зустрів прекрасну жінку Оксану та її донечку Іринку і одразу зрозумів, що любить їх без міри і не може без них жити. У 2017 році одружилися. Народився хлопчик – Кузьма. На роботі його цінували та довіряли йому. Не дивлячись на те що він доволі часто був у відрядженнях, вдома він встигав все.
14 червня 2024 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Військовий вишкіл проходив у трьох навчальних центрах Житомирщини. Щодня телефонував і мамі й дружині. Вони розповідали йому, як у них справи, а він з відти старався розв'язувати всі питання. Йому почала подобатись військова справа і казав, «Як закінчиться війна я буду продовжувати цю справу і здобуду професійну військову освіту». Старші у званні підбадьорювали його і говорили, що у нього все вдасться. На початку грудня відправили на Сумщину, якщо не міг телефонувати, то відправляв смайлик, щоб не хвилювалися, щоб знали що у нього все гаразд. А 15 грудня 2024 року в районі населеного пункту Мала Локня, Суджанського району, Курської області командир розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А 2298 - Сергієнко Василь Миколайович загинув. Лідер, який вів за собою в бій. Побратим, командир, друг, брат, кум, товариш. Добрий та щирий. Працелюбний та відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу – таким його знали й назавжди запам’ятають близькі, рідні та друзі.
Похований Герой на кладовищі в с.Кордишівка.
Вічна пам'ять та слава Воїну! Низький уклін родині!
Наша спільна відповідальність, щоб цього не сталося – відповідальність перед світлою пам'яттю Василя Миколайовича. Вони є мірилом нашого життя. Маємо бути гідними цієї пам'яті.
