Війна — це страшно і важко, для нас важко морально, а для захисників і морально і фізично. Вона витягує з них всі життєві соки оскільки на війні вони щодня помирають і воскресають!
Сьогодні ми прощалися з нашим Героєм, Захисником Волинцем Володимиром Івановичем.
Волинець Володимир Іванович народився 4 жовтня 1969 року в нашому місті. Навчався в 3 – й школі. Після школи в 1987 році строкова служба в армії. В 1989 по закінченню служби, пішов у військкомат ставати на облік і зустрів там свою однокласницю Ірину, без якої, після цієї зустрічі, уже не міг уявити свого подальшого життя. Через 7 місяців одружився. Працював в локомотивному депо помічником машиніста. Далі спробував себе на залізничній станції « Козятин – 1». Народився такий жаданий син –Сергій. Згодом пішов працювати в міліцію.
У 2008 році вийшов на пенсію, але не полишав свій трудовий шлях. Працював в охоронній службі у Києві, в Козятині в ПМК, а згодом в Українській технологічній компанії – начальником служби безпеки. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, говорив:« Я ховатися не буду, потрібно буде – піду» і як принесли повістку, зібрав речі й сказав дружині:« Ти все розумієш, хто, як не я? ». 9 лютого 2024 року призваний на військову службу до Лав Збройних сил України. А 9 –го липня 2024 року, старший сержант Волинець Володимир Іванович командир, першого відділення, 3 – го взводу оперативного призначення, 2 – ї роти оперативного призначення, батальйону оперативного призначення, поблизу населеного пункту Піщанка, Херсонського району, Херсонської області під час виконання бойового завдання – загинув.
Похований Володимир Іванович на міському кладовищі на Алеї Слави.
Ми своєю громадою щиро співчуваємо рідним та близьким! Вічна пам'ять та слава Герою!
