«І вражою злою кров’ю волю окропіте» - писав великий Шевченко. Його «Кобзар» наша ідеологічна конституція. Підтверджує це історія. Не завершена боротьба з московським ворогом поверталася новими бідами і смертями. На жаль війна триває й досі, забираючи життя наших Воїнів.
Сьогодні ми прощалися з Чабаном Олександром Анатолійовичем.
Олександр народився 25 вересня 1982 року в селі Кордишівка. Там і закінчив у місцевій школі 9 класів. Після школи вступив до Козятинського залізничного училища де отримав будівельну спеціальність.
Працював в рідному селі в сільськогосподарському підприємстві. Дуже любив техніку. Мав мотоцикл, сам ним пересувався і підвозив всіх хто просив. Він був дуже товариським, мав дуже багато друзів, які його цінували та поважали. В Олександр проживав із сім’єю сестри. Племінники обожнювали свого дядька.
Дуже багато планував у своєму житті, збирався розпочати перекривати дах у будинку, але пішов до війська. Не роздумуючи пішов захищати Батьківщину, дім, родину, рідних та близьких. Був призваний до Лав Збройних Сил України 19 липня 2024 року.
Стрілець - помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А 4718.
З 9 вересня 2024 року вважався зниклим. Але за декілька днів вже стало відомо, що відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність отримав поранення несумісне з життям в ході виконання бойового завдання біля населеного пункту Шептухівка Кореневського району Курської області російської федерації.
Похований Чабан Олександр Анатолійович на кладовищі в с.Кордишівка.
Нехай спочиває в небесних оселях, охороняючи всіх нас. Вічна пам'ять та слава Герою!
