Сьогодні ми попрощалися з нашим Воїном Лавренюком Олександром Вікторовичем.
Олександр Вікторович народився 24 серпня 1983 року в с. Козятин. Навчався в 9 – й школі. Зростав розумним, допитливим та працелюбним хлопчиком. Закінчив наше училище та здобув професію провідник пасажирських вагонів.
Довгий час працював від Київського резерву. З часом перевівся в Козятин. Разом з дружиною виховували двох синів та донечку. Всі свої знання передавав дітям. А вмів він все і змайструвати, і відремонтувати , і по господарству. Був затятим мисливцем та рибалкою. Завжди з посмішкою, впевнений в собі чоловік заряджав людей, які його оточували, позитивом та спонукав їх до гарних вчинків.
З початком широкомасштабного вторгнення Олександр Вікторович одразу вступив до територіальної оборони а 21 квітня 2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України та проходив її в Козятині в військовій частині А 1329. Рік том з рідним братом, який зараз знаходиться на Сумському напрямку, над нашим містом збив шахеда, та отримав заохочувальну відзнаку командування сил логістики Збройних Сил України «Хрест логістики».
Місяць тому народилась онучка – Єва. 15 листопада 2024 року був відправлений на Курський напрямок. Коли міг телефонував дружині, заспокоював та казав що все буде добре. А 2 грудня 2024 року о 15:00 водій 2 – го стрілецького відділення 2 – го стрілецького взводу 3 – ї стрілецької роти військової частини А 7320 поблизу населеного пункту Круглєнькоє, Суджанського
району, Курської області під час виконання бойового завдання отримав поранення не сумісне з життям.
Ми ніколи не забудемо тих, хто віддав своє життя заради миру на нашій землі! Ніякі слова не зможуть передати біль втрати.
Скорбота – безкінечна! Горе – безмірне!
Вічна пам’ять та слава Олександру Вікторовичу! Низький уклін родині!
