Наші воїни, військо – наша сила і наша гарантія. Їхні серця викарбовують міць української нації! Зморені та загартовані обличчя; тіла в ранах – свідчення сили та волі українців до свободи та незалежності.
Сьогодні ми попрощалися з нашим Героєм Куценком Сергієм Юрійовичем...
Сергій Юрійович народився 29 серпня 1978 року…
Закінчив школу №5, наше залізничне училище. Проходив строкову службу у Кам’янець-Подільському, в понтонних військах. Працював на залізниці у Козятині, у Києві. Зростав активним, допитливим хлопчиком. Грав у футбол. Захоплювався технікою, любив ремонтувати прилади.
Формувався як людина в гарній, дружній сім’ї. Між дітьми: старшою сестрою, Сергієм та молодшим братом, - розподілялись домашні обов’язки та старанно виконувались. Молодший брат теж зараз у війську, був поранений. Правилом родини завжди була відповідальність один за одного. Чуйність, людяність – за ці риси його цінували друзі, товариші, колеги. Своїм двом синам він теж передав ці якості. Завжди залучав до своїх справ і планів. Все робили разом з синами. І научав, щоб були завжди поруч, допомагали один одному і мамі. Був авторитетом для синів та, в той же час, - другом.
Сергій Юрійович – чудовий чоловік і батько, якого втратила родина. А ми втратили захисника: мужнього і відважного. Він відмовився від броні та 23 лютого 2023 року був мобілізований. Перебуваючи на службі, завжди телефонував, давав звісточку. Ніколи не жалівся. Останній дзвінок був 3-го травня 2024 року. Дружина на все життя запам’ятала його останні слова: «Бережіть себе. Я тебе люблю».
Сержант Куценко Сергій Юрійович – командир 1-го піхотного відділення, 2-го піхотного взводу, 1-ої піхотної роти військової частини А 4984, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність, поблизу села Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області від 5 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. Той бій був останнім. А далі – довга дорога, довжиною у 8 місяців до рідного дому. Просимо Господа дати сили жити з цією втратою рідним і близьким.
Похований полеглий на міському кладовищі на Алеї слави.
Вічна пам'ять та слава Герою! Щирі співчуття рідним!
Ми ніколи не пробачимо та обов'язково помстимося!