Роки боротьби українського народу проти збройної агресії російської федерації. Окуповані території. Зруйновані міста. Втрачені долі. Сотні загиблих, імена яких навіки будуть викарбувані у душі нашого народу.
Сьогодні, схиливши голови у скорботі, козятинці прощалися із загиблими у російсько-українській війні Героями – Юрієм Фоміним та Олексієм Маркітаном.
Солдат Фомін Юрій Ігорович народився 2 серпня 1978 року у селі Махаринці. Там пішов у перший клас. Провчившись два роки, після смерті мами, був переведений до Козятинського інтернату. Після закінчення навчання переїхав жити у Херсон. Туга за малою батьківщиною повернула Юрія у 22 роки знову в Махаринці. Працював НГЧ.
У 2003 році одружився і переїхав до Козятина, мав двох синів Андрія та Максима.
Клята війна принесла горе в родину Фоміних вже вдруге, адже 7 червня 2019 поблизу населеного пункту Світлодарськ Донецької області загинув старший син Максим, позивний «Максон», який проходив військову службу в окремому загоні спецпризначення «АЗОВ».
Після загибелі старшого сина Юрій допомагав та підтримував наших бійців на передовій, надаючи гуманітарну допомогу.
Після повномасштабного вторгнення, Юрій, не вагаючись, прийняв рішення захищати рідну землю. Сам пішов до військового комісаріату і записався до загону територіальної оборони. Там був зарахований до особового складу військової частини А 7339, де проходив службу солдатом кулеметного відділення взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки.
26 вересня 2022 року о 17:00 год. внаслідок артилерійського обстрілу пункту постійної дислокації роти вогневої підтримки військової частини А 7339 біля населеного пункту Дубова-Василівка Бахмутського району Донецької області отримав множинні вогнепальні осколкові поранення несумісні з життям.
Він ніколи не залишався осторонь, бо був небайдужим до того, якою буде його Україна. Наша з вами Україна.
Маркітан Олексій Леонідович народився 20 грудня 1989 року в нашому місті. До 6-ти років жив з бабусею і дідусем у селі Панасівка. Навчався в 1-й школі. Далі вступив до Вінницького Міжнародного університету розвитку людини «Україна», де здобув диплом «молодшого спеціаліста в галузі права». Був призваний на строкову службу в 2008 році. В липні 2022 року, отримавши повістку, вирішили з коханою дівчиною Наталією створити сім’ю.
А 27 серпня 2022 року був призваний до військової частини № А 1126 на посаду стрільця, 2-ї парашутно-десантної роти, 1-го парашутно-десантного батальйону.
25 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району, Луганської області, відданий військовій присязі, на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув.
У нього були великі плани на майбутнє. Він дуже любив подорожувати і хотів побачити увесь світ. Олексій був гарним сином та люблячим чоловіком. Мав золоті руки. Відповідальний, добросовісний та завжди врівноважений – таким запам’ятають Олексія його друзі та знайомі, таким Герой і залишався під час оборони України від ворога.
На жаль, важко підібрати правильні слова. В цю гірку мить всією громадою поділяємо горе з сім’ями загиблих та схиляємо голову в глибокій скорботі.
Сьогодні на площі Героїв Майдану мужніх захисників, що відтепер стали у стрій небесного війська, провели в останню путь рідні, близькі, знайомі, побратими, військовослужбовці та мешканці Козятинської громади.
Олексія Маркітана та Юрія Фоміна буде поховано на Алеї Слави міського цвинтаря.
Герої не вмирають! Вони завжди поруч, допоки ми пам’ятаємо про них. На віки вічні ім’я Олексія та Юрія будуть вписані в історію нашої громади та України, як воїнів-Героїв.
І завжди пам’ятайте: Україна була до того, як з’явився цей ворог, Україна буде і після нього.
Слава Україні!
