До 148-ї річниці з дня народження нашого міста, якому за старим стиилем 7 липня було присвоєно стараннями місцевого володаря земель Мар'яна Васютинського статтус містечка.
Видатні постаті Козятина.
Розробник українських тепловізорів для літаків Сергій Вітюк наш земляк.
Народився вчений в місті залізничників 10 жовтня 1957 року. Зростав разом з братом. Навчався в середній школі № 3 . Був успішним, як свідчать однокласники, зразковим, дисциплінованим, вихованим, культурним, відповідальним, сором’язливим учнем.
У 1982 році закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту за фахом радіоінженер. Одразу після його закінчення, як здібний випускник, був запрошений на завод «Арсенал» в цех 52 регулювальником радіоапаратури. Потрапити на завод було не просто. Сергій мріяв там працювати на передовому виробництві, де захоплювався можливістю розробляти нові вироби, а не випускати масову продукцію по запропонованим кресленням. Спочатку попросився на переддипломну практику у відділ нестандартного обладнання. Захищав диплом на заводі, а після розподілу запропонували працювати в технічному бюро або наладчиком радіоапаратури. Таким чином козятинець став самим молодим наладчиком радіоапаратури 6-го розряду на дільниці 02 . Пізніше перейшов в цех КБ 27 відділення інженером- конструктором по темі «Спостерігач». Це було оборонне державне замовленнями під грифом «таємно» . В той час на заводі працювало конструкторське бюро з високопрофесійними інженерами – розробниками , науковцями , фахівцями з розробки устаткування для космосу, оптичними елементами, обладнанням, що використовується в авіації, головками оптичного типу для самонаведення ракет, устаткуванням гіроскопічного типу, що використовується для орієнтації та навігації. Бюро було засноване у 1954 р., а сам завод побудований ще у 1764 році. З 1946 року підприємство перепрофілювали на випуск оптичних, оптико- механічних та оптико-електронних приладів. Колектив заводу «Арсенал» у 1990-ті роки мав вже 50-річний досвід створення і виробництва оптичних та оптико-електронних приладів, систем військового й цивільного призначення ( системи орієнтування, прилади прицілювання, самонаведення, спостереження, вимірювання, аналізу та фотографування). Всі вони призначені для експлуатації як в лабораторних, так і в жорстких природніх умовах.
У 1991 році був запрошений до Академії наук. Працював провідним програмістом в інституті Вугільних технологій Академії наук. За прогресивну розробку нових приладів, зокрема, тепловізорів, по спеціальному державному замовленню (1 прилад коштував 1000000 руб.), які було встановлено на гідропланах БЕ-12 , 16 грудня 2002 року за № 1172 присуджено Державну премію в галузі науки і техніки з врученням Диплому лауреата під №5204 за підписом президента Леоніда Кучми.
Подальша доля земляка – науковця мало відома. Знаємо скупу інформацію, що проживав у престижному районі міста Києва на Печерську. Одруженим не був. Займався на прохання сусідів ремонтом різноманітної техніки й інших приладів, таксував.
Помер від серцевого нападу 25 квітня 2007 р. Похований у Києві.
Після себе залишив у знайомих, колег лише теплі спогади, що був чудовою людиною, фахівцем найвищого класу й активним громадським діячем.А ми зберігаємо про нього пам’ять в козятинському музеї.
Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич
