«Болить щодня, важко відпустити, неможливо не згадувати щохвилини…», - ділилися матері загиблих Героїв-козятинчан своїми душевними переживаннями на зустрічі із міським головою Тетяною Єрмолаєвою.
За чашкою гарячого чаю і теплою бесідою було усе: і сльози, і гіркі посмішки при згадці про найрідніших, і обійми, і спокій від розуміння того, що є підтримка. Говорили про минуле і майбутнє, про сьогодення, про життя «до…» та «після…». Душевний трепет та сердечний біль був один на всіх і у кожного свій. Інна Леонідівна Фоміна (мама Максима Олексюка), Оксана Степанівна Крючкова (мама Віктора Крючкова), Інна Сергіївна Наумова (мама Вадима Наумова) та Людмила Іванівна Кацабіна (мама Сергія Кацабіна), не стримуючи гірких сліз, згадували синів, їхнє дитинство та мужніння, пригоди у школі, цікаві епізоди яскравого життя своїх хлопців і… важкі хвилини власного відчаю і жаху, коли дізналися про непоправну втрату…
Материнське серце – це прозорий і тендітний, крихкий та ніжний кришталь, що плаче гарячими сльозами і щоразу розбивається від туги за дітьми. Материнське серце – це мужня та горда пісня, що вічно звучить, лише змінюючись протягом життя дітей від колискової до тужливої пісні пам’яті. Це і міцна криця, що завжди та будь-що захищатиме свою сім’ю, однак має рубці та тріщини від кожного, навіть найменшого, болю, що ніколи не затягнуться.
- Ваші рани та сердечний біль час не лікує, - звернулася Тетяна Єрмолаєва до матерів Героїв. - Ми не маємо можливості повернути загиблих оборонців України до життя. Але нам під силу висловити вам, дорогі матері наших захисників, шану за те, що виховали справжніх героїв, готових віддати своє життя задля мирного неба над вільною Україною.
