Пробація – це система контролю за виконанням засудженими покарання, не пов’язаного із позбавленням волі, поєднана із соціально-виховними заходами на підтримку такої особи у процесі її позитивних змін. Працівники пробації мотивують клієнтів пробації до змін, залучають партнерські організації та волонтерів пробації для надання їм сприяння у вирішенні різноманітних проблем, які, найімовірніше, призвели до вчинення злочину. Вирішена проблема, нові знання та навички для самостійного подолання у подальшому аналогічних проблемних питань без порушення законів, прав і свобод інших людей – це мінімізація ризику вчинення цією особою нового злочину.
Сьогоднішня історія про шлях на пробації Михайла, який вчинив злочини, будучи іще неповнолітнім. Саме тоді і потрапив до служби пробації, за незаконне заволодіння транспортними засобами та крадіжки, вчинені спільно із так званими «друзями». Тоді групою осіб, вони наганяли страху на власників транспортних засобів у місті. Один за одним поліція викривала їх діяння, суд виносив вироки – скоєно було чимало. У загальному підсумку до Козятинського міськрайонного відділу філії Центру пробації у Вінницькій області на виконання надійшли три вироки, відносно цього правопорушника.
Не дивлячись на складність життєвої ситуації підопічного, працівники відділу активно взялися за роботу із ним. Зрозуміло, що першим і найважливішим завданням було налагодження довірливих стосунків із неповнолітнім правопорушником. Ця робота лягла на плечі фахівця відділу Михайла Дейнеки, який має найбільший досвід роботи із неповнолітніми правопорушниками у відділі. У ході знайомства із неповнолітнім Михайлом стало зрозумілим, що в основі делінквентної поведінки лежить недостатня увага з боку батьків до виховання, спілкування із особами, які ведуть антисоціальний спосіб життя та «романтизація» кримінального способу життя, ситуація була ускладнена тим, що хлопець мав досить замкнутий характер і важко йшов на контакт із представниками Закону. Однозначно зрозумілим стало те, що без тісної співпраці із родиною правопорушника, становлення його на шлях позитивного розвитку, було майже не можливе, тому до роботи було залучено матір Михайла, яка активно допомагала та сприяла налагодженню довірливих стосунків, розповідала про уподобання та життєві пріорітети сина. Що згодом дозволило сформувати цілісну картину проблемних питань, із якими доведеться працювати та позитивних якостей особистості, які необхідно було розвивати у засудженого неповнолітнього.
Так, будучи на обліку у відділі пробації Михайло закінчив навчальний заклад – Козятинське училище залізничного транспорту та отримати середню освіту за спеціальністю – електромонтер з обслуговування та ремонту пристроїв сигналізації, централізації та блокування. Спільними зусиллями матері та працівників служби пробації, було зроблено все, щоб він зміг вийти з під негативного впливу злочинного оточення та припинив вчиняти нові злочини.
Після досягнення повноліття роботу із правопорушником продовжила старший інспектор відділу Сьомкіна Ірина. У цей період часу, Михайло почав працювати на АТ «Українська залізниця», помічником машиніста, та остаточно утвердився в своїй правослухняній поведінці, та за час перебування на обліку у відділі жодного разу не був притягнутий до адміністративної відповідальності, не порушував умови відбування покарання, брав активну участь у соціально виховних заходах, які організовувалися інспектором: відвідував пам’ятки культури, бібліотеку, музей, був учасником різноманітних культурних заходах.
Спільні, організовані зуссиля матері Михайла та працівників служби пробації, були спрямовані на досягнення стабільності та рівноваги в житті правопорушника. Сприятливе коло спілкування, організоване дозвілля, отримання освіти та згодом офіційне працевлаштування, дозволили Михайлу налагодити своє життя.
Про свої минулі «подвиги» Михайло згадує та розповідає неохоче:
- В той час мої «друзі» були для мене усім, вони замінили мені сім’ю, я дослухався лише до їх думки. Вважав, що все минеться безкарно, що сучасні «герої» та зовсім не розумів, яку шкоду я спричиняв собі та оточуючим. Зараз, я навіть не хочу згадувати про ті часи, саме зараз приходить розуміння, що якби тоді не схаменувся, то певно вже ніколи б не міг мати нормального життя. Як би це прикро не звучало: за свої вчинки я мав би сісти до в’язниці... Але, на щастя, я потрапив на пробацію. Життя дало мені другий шанс, і я ним скористався. Адже, погані думки змінюються серед хороших людей. Зараз, я планую підвищувати рівень своєї освіти та будувати кар’єру, влітку планую одружитися. Та для усієї молоді хочу процитувати такий вислів філософа Орігена: «Можливість вибору добра і зла знаходиться в межах досяжності всіх і кожного».
У середині квітня працівникам Козятинського міськрайонного відділу філії Центру пробації у Вінницькій області до суду направлено клопотання про звільнення від відбування покарання Михайла. І усі ми, вже не маємо жодного сумніву, що в майбутньому нам більше ніколи не доведеться спілкуватися із Михайлом в межах виконання своїх службових обов’язків.
Ірина Сьомкіна, старший інспектор Козятинського міськрайонного відділу філії Центру пробації у Вінницькій області
