«Військові – особливі люди, що мають визначну місію для своєї країни: боронити свободу», - такими знаковими словами Козятинського міського голови Тетяни Єрмолаєвої розпочалася зустріч із кавалером ордену «Золота Зірка» козятинцем Дмитром Фінашиним.
Зустріч, яку організувала Козятинська міська рада, відбувалася у актовій залі альма-матер Дмитра – ліцеї №5, тож вільних місць не було: побачитися із Героєм завітали його однокласники, а також учні і цьогорічні випускники начального закладу, для яких Дмитро – безперечний приклад справжнього захисника, вірного присязі та військовій честі.
Прикладом героїзму та нездоланної сили волі Дмитро Фінашин є тепер для усіх козятинців, волю і думки яких передала Козятинський міський голова Тетяна Єрмолаєва, вручаючи військовому Почесну відзнаку міської ради нагрудний знак «За героїзм та патріотизм». Разом зі своїм сином та чоловіком раділи відзнаці і мама Дмитра Ольга Анатоліївна та його дружина Ірина.
Привітати свого колишнього вихованця та учня прийшли вихователька дитячого садочку №5 Інна Вікторівна Янчук, перша вчителька Валентина Петрівна Загоруйко, класний керівник Оксана Михайлівна Авдєєва. Педагоги розповідали про дитячі роки теперішнього мужнього воїна із посмішкою та теплим вогником у очах, адже Дмитро для усіх був і залишається «справжнім сонечком» (як назвала його перша вчителька), що завжди усе освітлював своїм гумором та дарував усім свою допомогу будь в чому. Яким був Дмитро протягом шкільних років, яким став мужнім військовим тепер – про це усім присутнім розповіла фотопрезентація.
З не меншим захватом про майбутнього фахового (як оцінювали за здібностями та стараннями) системного адміністратора розповідали про свого колишнього студента директор Козятинського училища залізничного транспорту Андрій Олексійович Стецюк та його заступник з виховної роботи, а колись – майстер виробничого навчання Дмитра Фінашина Лариса Василівна Осіпчук. «До директора у кабінет ні разу за три роки не потрапляв», - лукаво зауважив керівник навчального закладу.
Дмитро був здібний в усьому, за що брався, однак для усіх знайомих і колишніх викладачів стало несподіванкою зустріти Дмитра у військовому однострої і дізнатися, що підписав контракт на службу у Нацгвардії.
Та для самого хлопця бути військовим – давня юнацька мрія, яка активізувалася із початком російсько-української війни у 2014 році і до якої йшов через різні бар’єри, навіть попри мамине прохання обрати цивільну професію.
Доля привела у батальйон спеціального призначення ім. Кульчицького Національної гвардії України, де Дмитро опанував фах аеророзвідки. З побратимами козятинець у 2018 році відправився у зону проведення АТО/ООС. «Почалося нормальне життя», - резюмував «Фін» (такий позивний Дмитро отримав).
Заняття із аеророзвідувальними дронами, бажання «покошмарити» ворога своїми безпілотниками, задля чого часто проводив «модернізацію» звичайних квадрокоптерів (зараз для усіх не є новиною, що наші військові часто використовують розвідувальні БПЛА і у якості носіїв невеликих снарядів). «Я зрозумів, що люблю те, чим займаюся!», - зловив себе якось на думці наш Герой.
Маючи постійний потяг до самовдосконалення та пізнання нового, Дмитро у 2021 році, отримавши запрошення, погодився спробувати себе у снайперському ремеслі. «Я відчував, що потрібний своїй державі тут і у такому фахові. Зрештою, погано жити так, щоб не бути корисним суспільству», - мудрості цього вислову молодого військового Дмитра Фінашина нічого не додати.
Так Дмитро став військовим із бойовим досвідом. Власне, новину про початок справжньої війни, яку, підступно не оголошуючи, розгорнула рф, бомбардуючи житлові будинки у Києві, Житомирі, Одесі та багатьох містах України 24 лютого 2022 року, Дмитро дізнався, перебуваючи у Луганській області у місті Попасна. «Орки Луганщини стали поводити себе зухвало – це стало тривожним сигналом», - так Дмитро охарактеризував стан тодішньої лінії фронту напередодні повномасштабного вторгнення.
Щодня нові військові задачі, перекидки на нові ділянки фронту, нестача боєприпасів і, зовсім скоро, із приходом світової допомоги, швидке самонавчання керувати новими видами озброєння – такими відтоді стали військові будні козятинця. Аж до травня 2022 року.
Наприкінці останнього весняного місяця у щільному і нерівному бою із російським ворогом у районі населеного пункту Яковлівка на Луганщині Дмитро отримав важке поранення у ліву руку. З того моменту розпочалася сповнена чудесних співпадінь і дивовижних подій історія рятування і подальшої евакуації розвідниками Дмитра. Три дні і дві ночі Дмитро знаходився на межі життя та смерті, однак твердо вирішив жити і врятуватися будь-що: «Я подумав про свою сім’ю. Як вони будуть без мене? Вмерти для мене було на той момент найлегшим рішенням. Але залишити своїх рідних – це не по-пацанськи!». Тому Герой, не маючи змоги йти, повз до своїх, долаючи хащі однією рукою, терплячи страшний біль від поранення, знемагаючи від зневоднення, переживаючи галюцинації від великої втрати крові, перечікуючи мінометні атаки ворога. У червні уся Україна дізналася історію козятинця Дмитра Фінашина зі сторінок найвідоміших українських таблоїдів та з ефірів усіх центральних державних каналів. Сам Дмитро так висловився про свій порятунок:
- У госпіталі в Бахмуті усі мені співчували через ампутацію руки, а я був найщасливішим від усвідомлення того, що я – живий. І навіть без лівої руки, без пальця правої руки, яка так необхідна у моїй снайперській роботі, я – щасливий! Бо я вижив! Дві руки – це класно, але можна працювати і головою.
Наразі Дмитро проходить реабілітацію та займається протезуванням, а ще переповнений планами на майбутнє. Попри все думає повернутися на військову службу – можливо, у якості інструктора, адже, як зауважує: «Ще багато роботи у нас – ще не закінчилася війна».
Із зустрічі Герой України Дмитро Фінашин йшов з пам’ятними подарунками: наручним годинником від депутатського корпусу Козятинської міської ради, живописною картиною від учасниці патріотичного проекту «Лаванда надихає – ЗСУ допомагаєм!», книжками від педагогів, альбомом зі шкільними світлинами від випускників ліцею №5, набором значків «Історія залізниці» від Козятинського училища, а також прапором із рукописними побажаннями від усіх присутніх у залі.
Завершити розповідь про Героя України Дмитра Фінашина та його справжній урок мужності хочеться його ж словами: «Нізащо не здавайтеся! Будь-що треба битися та не занепадати духом! І тоді перемога обов’язково буде!».
