Сьогодні ми хочемо розповісти вам історію про неймовірну силу духу, про любов, яка творить дива, та про жагу до життя, яка перемагає навіть найважчі випробування.
Ця історія про Олександра Шклярського, відомого у місті кінолога з добрим серцем та любов'ю до тварин. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр не вагаючись став на захист України, долучившись до лав ТРО. Згодом, як заступник командира взводу мінометної батареї 173 батальйону 120 бригади, він мужньо боронив нашу землю на Донецькому напрямку, у найгарячіших точках - під Славянськом та Бахмутом.
Серпень 2022 року. Запеклі бої за Бахмут. Олександр отримує важке поранення - осколок у шию. Евакуація, операція... Лікарі рятують йому життя. Здавалося б, найстрашніше позаду. Але попереду чекала ще важча битва - битва за повернення до повноцінного життя. В наслідок поранення в Олександра стався інсульт та його було введено у штучну кому задля збереження його життя. Олександр втрачає здатність рухатися, говорити, самостійно їсти...
Світ навколо рухнув. Але не для його дружини. Оксана стала для Олександра справжнім ангелом-охоронцем. Не відходила ні на крок, підтримувала, допомагала, вірила. Разом вони пройшли довгий та виснажливий шлях реабілітації: лікарня в Дружківці, потім в Дніпрі, Вінниці, Хмільнику, Львові, Мукачево, Циблях, лікарня ім.Ющенка, знову лікарня в Циблях, де родина провела 4,5 місяці... Скільки лікарень, скільки процедур, скільки сліз та надій... Лікарі, медсестри, реабілітологи - низький уклін вам за вашу працю, за те, що повертаєте наших героїв до життя!
Нещодавно, за сприяння Вінницької ОВА та Козятинської міської ради, Центру надання соціальних послуг Олександр з дружиною Оксаною пройшли курс реабілітації у Хмільнику в рамках Програми соціального відновлення. Впродовж 8 днів Олександр перебував у рекреаційному закладі, де проходив реабілітацію, оздоровчі процедури, відновлював сили та здоров'я. Це був важливий крок на шляху до повернення до повноцінного життя.
А тим часом вдома на Олександра чекає син. Він, як справжній чоловік, перейняв на себе всі справи, якими раніше займався батько. Підтримує маму, допомагає по господарству, турбується про домашніх улюбленців. Він - ще одна опора та надія для цієї незламної родини.
Сьогодні Олександр продовжує боротьбу. Наполегливо тренується, робить вправи, працює з логопедом, проходить реабілітацію в ЦРЛ. Його мрія - повернутися до улюбленої справи, до канестерапії, знову допомагати людям, дарувати їм радість спілкування з собаками.
Хочемо нагадати, що у Козятинській громаді планується відкриття ветеранського простору, де захисники та захисниці зможуть спілкуватися, отримувати підтримку та допомогу. А згодом також має відбутися відкриття реабілітаційного відділення для військових в ЦРЛ. Це дуже важливо, адже наші герої потребують якісної та доступної реабілітації після повернення з фронту.
Родина Шклярських це приклад справжньої незламної родини, які попри все не втрачають надії та борються за життя.
Давайте разом підтримувати наших незламних захисників та їх родини!
