Ініціатору збору коштів на встановлення пам’ятника в Козятині Михайлу Грушевському, Почесному громадянину міста Козятина Антону Івановичу Політанському 26 січня виповнилося б 100 років.
Високе звання Почесного громадянина було присвоєно Антону Івановичу за успіхи у розвитку міста 28 квітня 2006 року. У поданні ряду колишніх керівників міста від грудня 2005 року до Козятинської міської ради зазначено, що під час діяльності заступником голови районної ради, депутатом міської, районної та обласної рад ветерану війни та праці Антону Політанському було доручено займатися благоустроєм міста. Маючи дружні зв’язки з міністерськими керманичами та державою, допомагав при потребі вирішувати деякі проблемні питання під час будівництва в місті нового універмагу «Ювілейний», нового побутового комбінату, двоповерхового приміщення ресторану «Козятин», районної поліклініки та районної установи управління праці та соцзахисту, а також брав участь у перших кроках газифікації міста.
За всі ці заслуги ветерану вручено Знак Пошани та Трудового Червоного Прапору.
Уродженець с. Мазурівки Чернівецького району, що на Вінниччині, починав свою трудову діяльність на різних сільських роботах. З перших днів війни на фронтах Другої світової. Звільняв від фашистів Україну, Румунію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину. Перемогу зустрів командиром артдивізіону у Празі. За бойову звитягу нагороджений двома бойовими орденами Великої Вітчизняної війни I та II ступеню, орденами Червоної Зірки, Богдана Хмельницького III ступеню та іншими нагородами. Війна принесла в життя не лише скорботу за загиблими бойовими побратимами, горе та пролиту кров на полях боїв, а й подарувала найцінніше у житті – вірну кохану подругу усього життя – дружину Олександру Михайлівну, з якою побралися у Будапешті весною 1945 року і навік.
Після війни красень-воїн працював на керівних посадах у різних районах Вінниччини. Паралельно оволодів вищою освітою педагога та фахівця сільського господарства, закінчивши Чернівецький педагогічний та Одеський сільськогосподарський інститути. У 1958 році був направлений, як чудовий з досвідом фахівець, на роботу до міста залізничників Козятина. Обирався вдячними виборцями депутатом п’ятьох скликань до міської ради. У період з 1965 по 1970-ті роки за ініціативи комісії, яку очолював енергійний, невгамовний, завзятий депутат Антон Іванович Політанський, було розпочато асфальтування центральних вулиць міста, проведено озеленення центральної площі районного центру.
У щасливому сімейному затишку подружнього життя, народжене у вирії війни кохання, знайшло своє продовження у двох красунях-донечках, які ощасливили батьків внучатами та й правнуками. На заслуженому відпочинку теж не сидів, склавши руки – брав активну участь у громадському житті, очолював районну раду пенсіонерів у відділі соціального захисту населення, боровся за права реабілітованих громадян в районі.
Здавалося б, чого ще бажати? Не вистачало лише втраченого на довгій життєвій ниві здоров’я. Першою покинула сімейне гніздечко господиня дому, а 9 травня 2008 року на день перемоги слідом за коханою злетів на небеса і Антон Іванович Політанський, залишивши після себе благі справи.
Директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич
