Сьогодні, 8 січня, відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки на честь Степанюка Миколи Руслановича, який героїчно загинув 8 серпня 2024 року, захищаючи нашу Батьківщину від російської агресії.
Микола народився 19 травня 1998 року в селі Великі Кутищі Калинівського району. Згодом родина переїхала в село Молотківці Козятинського району. У 2004 році Микола пішов до Безіменської школи. З самого дитинства Микола мріяв стати поліцейським і дуже впевнено та наполегливо йшов до своєї мети. По закінченню школи у 2015 році вступив у Національну Академію Внутрішніх Справ на спеціальність «Правознавство». Був нагороджений пам'ятною медаллю «Учасник військового параду» та ювілейним пам'ятним знаком «95 років Національній академії внутрішніх справ». У червні 2019 року після закінчення навчання пішов працювати оперуповноваженим у Козятинське відділення поліції.
Микола був надзвичайно старанним та відповідальним, справедливим, цілеспрямованим. Всі свої плани та мрії старався якнайшвидше втілювати в життя. Його поважали друзі, колеги прислухались до нього. Микола був завжди попереду у всьому, завжди поспішав на допомогу. Із першого його робочого дня у колег була впевненість, що до них прийшов дійсно класний хлопець. Енергійний та завзятий, Микола вів активний та здоровий спосіб життя: займався туризмом, гирьовим спортом, легкою атлетикою, їздив на змагання, де неодноразово перемагав. У свій вільний від роботи час любив рибалити.
Микола Русланович був свідомим українцем, який чітко знав, у якій країні хоче жити. У лютому 2022 року добровільно, попри всі вмовляння мами не йти, сказав: «Хто як не я. Я не хочу, аби вони прийшли сюди», взяв до рук зброю та став на захист рідної Держави. Він обороняв її на Харківському напрямку, а з лютого 2023 року, із початком створення бригади «Лють», долучився до її лав. Бригада брала участь у запеклих боях на багатьох напрямках фронту: Купянський, Покровський, Краматорськ, Часів Яр.
Микола був не тільки люблячим сином, братом, а й турботливим татком для свого синочка Марка. Сім’я для нього була завжди на першому місці. 5 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Птиче Покровського району Донецької області, внаслідок ворожого обстрілу, старший лейтенант поліції Степанюк Микола Русланович отримав важке поранення несумісне з життям. Після кількох днів боротьби за життя, 8 серпня серце Воїна зупинилося.
На церемонії відкриття меморіальної дошки були присутні рідні та близькі Миколи, колеги, секретар ради Ірина Репало, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Євгеній Малащук, представники громадськості, духовенства, правоохоронці та небайдужі мешканці громади.
Право відкрити меморіальну дошку було надано батькам, дружині та сину полеглого героя.
Важко знайти слова, щоб висловити біль втрати. Микола Степанюк - справжній Герой, який назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам'ять! Співчуваємо родині та близьким.
