Другий рік широкомасштабного вторгнення, другий рік у нас місяць лютий. За цей час наші серця стали глибокими, як океан. Вони розриваються від любові до своїх рідних, дому, землі. Ми усвідомили цінність кожного нового дня з коханою людиною. І навчилися ненавидіти, ненавидіти люто. Російський нелюд хоче нас знищити просто за те, що ми українці.
Сьогодні плаче наша громада, плаче Україна та небо.
Сьогодні ми попрощалися з Героєм, який віддав своє життя за кожного з нас Трачуком Олександром Миколайовичем.
Олександр народився 23 травня 1994 року в с.Махаринці, навчався в Козятинському училищі та довгий час працював в таксі, потім в охоронній фірмі. Був добрим, усміхненим, щирим та компанійським.
Прагнув стати прикладом для своїх синів та 7 березня 2023 став на захист України. Оператор 1 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в.ч. А0224, військовослужбовець проходив навчання у Великобританії задля покращення навичок боротьби з ворогом.
На жаль, 18 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням, в ході ведення бойових дій в н.п. Новомихайлівка Донецької області загинув. Олександр до останнього подиху то останньої секунди свого життя мужньо боровся за свою родину, країну та волю українського народу. У нього лишилося 2 маленьких сини.
Поховано Воїна на Махаринецькому кладовищі на Алеї Слави.
Герої не вмирають і це не просто слова. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам'ятали, якою ціною заплачено за кожний наш ранок, за кожний день. І щоб не пробачили. Ні ми, ні наступні покоління.
