Триває десятий місяць восьмирічної війни. Ця війна – боротьба світла проти темряви. Той морок, який несуть за собою путін і його орда не щось для них символічне, вони хочуть забрати в нас не тільки світло і тепло, а й нашу свободу та наші життя.
На кожній ділянці лінії оборони, кожен підрозділ і кожний воїн стали бетонною стіною на шляху російського чудовиська. Вони роблять все можливе і неможливе для стримування ворожого наступу. Але, на жаль, дорогою ціною.
У нашій громаді знову втрати: у бою за незалежність України з російським окупантом загинули наші земляки. Рашистські виродки забрали ще два українських життя і додали ще дві краплини ненависті до себе та своєї країни.
Провести у останню путь наших героїв-захисників Володимира Олександровича Кравченка та Володимира Вацлавовича Цимбаровича на центральній площі Козятина зібралися рідні, близькі, друзі, колеги, однокласники, сусіди, адміністрація Козятинської міської ради, духовенство Козятинської громади.
Володимир Вацлавович Цимбарович народився 25 травня 1977 року у селі Козятин. Ріс Володимир надзвичайно чуйним та добрим. Після закінчення школи вступив до Козятинського залізничного училища, потім відслужив строкову військову службу. Мріяв бути міліціонером, але доля вирішила інакше – він став залізничником і довгий час працював у депо. Разом з дружиною виростив двох синів, а нещодавно отримав почесне звання – дідусь.
16 вересня 2022 року був призваний на службу до військової частини А 7085 та зарахований солдатом у 3-тє відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти. 25 листопада 2022 року вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, під час бойових дій на південно-східній околиці населеного пункту Райгородок Харківської області Володимир загинув.
Не встиг Володимир насолодитися любов’ю до онука. Але онук буде знати, що його дідусь – справжній герой.
Володимир був гарним сином, добрим та чуйний батьком, люблячим чоловіком та вірним другом, який в будь-яку хвилину міг прийти на допомогу.
Володимир Олександрович Кравченко народився 15 березня 1998 року. Навчався у 3-й школі. У Козятинському залізничному училищі здобув професію «Слюсар з ремонту автомобілів». У 2016-2019 роках пішов далі вчитися улюбленій справі у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, де отримав спеціальність «Механік».
Закинула його доля у Київську область, Бучанський район, с. Копитів, там він і працював вантажником в АТБ-маркеті.
20 листопада 2022 року був призваний на службу до військової частини А-1910 а 25 листопада близько 15.00 – 16.00 години солдат стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення, десантно-штурмової роти під час танкового обстрілу неподалік с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області отримав поранення не сумісні з життям.
У нього було багато планів на майбутнє та багато мрій. Він був дуже добрим, щирим, чуйним, люблячим сином, братом, онуком.
Важко сприймати смерть наших захисників… Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих наших героїв. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо.
На жаль, надто дорогою ціною дається нам перемога – ціною життя мужніх українських захисників, які в жорстоких боях відвойовують свободу та незалежність нашої країни.
Ніколи не пробачимо ворогу! А своїх Героїв пам’ятатимемо завжди!
