Новини

Всього переглядів: 7

Дмитрівська субота - це останній поминальний день в році, коли відбувається поминання померлих. Свята Православна Церква  в  цей  день збирає християн для того, щоб всі здійснили старанну молитву за всіх спочилих батьків, братів, матерів і сестер наших. Цей день є поминальною суботою і не випадково саме в суботу Церква закликає віруючих на молитву за всіх спочилих православних християн. Саме в суботу Господь і Спаситель наш Ісус Христос бездиханним Своїм тілом знаходився у гробі. Але цей суботній день також іменується батьківським днем, бо молячись за упокій тієї чи іншої людини, перш за все, ми згадуємо наших батьків, які дали нам життя і виховали нас, про яких ми пам’ятаємо і про які ми молимося, підносячи старанні молитви до Господа про те, щоб Він був милостивий до них і дарував їм Своє Небесне Нескінченне Блаженне Царство.

Смерть – це не кінець життя, а завершення одного життєвого етапу і початок іншого, вічного. Господь нам каже: У чому застану, у тому і суджу. Життя людини у вічності залежить від того, яким він підійшов до межі свого земного існування і яким він став перед лицем Бога.
Історія встановлення Дмитрівської поминальної суботи така: князь Димитрій Донський народився 26 жовтня за старим стилем (8 листопада стилю нового). В часи його князювання хан ординський Мамай привів на Русь усю свою орду. Дмитро Донський прийшов до Сергія Радонежського за порадою: “Чи йти на борню проти такого сильного ворога?” Преподобний благословив князя словами: “Повинно тобі, государю, попіклуватися про ввірене тобі від Бога христоімените стадо, і з поміччю Його отримаєш перемогу”. При цьому дав йому двох монахів: Олександра Пересвіта та Андрія Ослабю.
На Куликовім полі, у 1380 році, великий князь залишився звитяжцем. Ця блискуча перемога над татарами стала початком визволення Русі від ординського поневолення. Повернувшись з поля битви, князь прийшов до преподобного Сергія. І тут, звершивши поминання ратників, що загинули, запропонував церкві творити поминання убієнних воїнів в суботу, перед днем свого ангела, себто 26 жовтня (8 листопада). З того часу ця субота й стала поминальною. З віком вона втратила своє значення згадування лише воїнів, і стала всезагальною батьківською поминальною суботою, тому в цей день православні християни звершують пам’ять усіх своїх спочили родичів так само, як і в інші “родительські” поминання.
Звичайно, кожна людина має право вшановувати пам'ять своїх близьких будь-яким зручним для нього способом. Але, як показує практика, ми все частіше робимо помилки, які несуть в собі більше шкоди, ніж користі навіть у такій справі, як поминання померлої душі.
Якщо адаптувати свою поведінку до такого дня, як батьківська субота (православний календар) вимагає виконання всіх канонів, відповідних певного релігійного свята. Хоча правила мають кілька порад, виконання яких збагатить такий день і зробить його більш продуктивним. Наприклад в цей день варто відвідати храм, помолитися під церковним куполом, запалити заупокійну свічкуподавши грамотку за померлих . Не варто влаштовувати з поминальної обіду чи вечері п'яний загул. Адже вживання алкоголю за православним мірками є гріхом, а шанувати пам'ять і грішити одночасно – це як мінімум не логічно. Цей день найперше присвячений пам’яті всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших! І ми повинні надати їм нашу молитовну допомогу і підтвердити цим нашу до них любов.
Дорогі браття і сестри! Прийшовши до храму у суботу, 4 листопада, для того, щоб пом’янути своїх рідних і близьких, які відійшли від нас у вічність помолімося і за наших юнаків, хлопців, чоловіків, які ціною власного життя захищали нас та нашу землю від російського агресора  .
Нехай Господь упокоїть душі від віку спочилих християн, батьків, сестер, матерів і братів наших, і тих, хто цими днями загинув за волю і незалежність нашої держави.