Щодня ми втрачаємо найкращих… Шодня ми прощаємося з нашими Воїнами, які полягли у бою з ворогом. Сьогодні наша громада попрощалася з Бугою Олексієм Григоровичем
Олексій Григорович з позивним «ЧІК» народився 1 серпня 1970 року в селі Вікторівка, Козятинського району. Проживав у селі Воскодавинці у великій родині, де було 5-ро дітей. Навчався в Зозулинецькій школі. Далі у Хмільнику здобувавав професійно-технічну освіту. Ще з дитинства дуже любив техніку, трактори, мотоцикли.
Працював у колгоспі водієм, де сідав за кермо не тільки автомобіля, а й важкої сільськогосподарської техніки. Про Олексія тоді ще казали, що «це водій на вагу золота».
Далі строкова служба у Прибалтиці. Після чого переїзд до міста Конотоп, де розпочав свій трудовий шлях спочатку на залізниці, а згодом – 20-річний шлях у правоохоронних органах.
Після виходу на пенсію, повернувся на малу Батьківщину. Придбав у Козятині квартиру, щоб бути ближче до мами. З мамою у Олексія були дуже особливі, теплі стосунки, адже у певний час вона для своїх дітей була і мамою і татом. Усю свою турботу до останніх днів він віддавав їй, піклувався про неї та доглядав. Про нього ще казали, що далеко не кожна дитина так ставиться до своїх батьків, як це робив Олексій.
Далі свою трудову діяльність продовжив в охороні у місті Києві, потім у Козятинському автотранспортному підприємстві.
У 2022 році після повномасштабного наступу московитів на українську землю, Олексій не міг стояти осторонь і одразу долучився до територіальної оборони, щоб захистити дім від окупанта. Від 13 червня 2024 року ніс службу на Миколаївщині, Харківщині – Вовчанськ та Дворічне, бої біля Куп’янську. А потім пекло на Дніпропетровщині.
Завжди намагався тримати зв’язок з рідними, особливо після першого бойового завдання, коли вся родина чекала в напрузі пекельний тиждень хоча б вісточки від Олексія. Від тоді при будь-якій можливості він чи телефонував, чи надсилав короткі повідомлення, аби його рідні не хвилювались.
12 жовтня 2025 року вранці, як завжди, поговорив з дружиною по телефоні, потім ще вислав фото. Це було востаннє…Згодом на зв’язок більше ніхто не виходив. Під вечір дружині побратими Олексія повідомили страшну звістку. Вони розповіли, що внаслідок прямого зіткнення з ворогом, переважаючим у кількості, знищивши декількох окупантів в запеклому бою солдат Буга Олексій Григорович, водій 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини А 4962 поблизу населеного пункту Олексіївка, Синельниківського району, Дніпропетровської області – загинув.
Побратими втратили надійного, бойового товариша, який завжди підтримував, був завжди на позитиві, посміхався, переводив все в жарти, навіть тоді , коли було нестерпно важко.
Молодший брат, Леонід, який також боронить Україну , не просто втратив брата, а друга й порадника. Старша сестра, багаточисельні племінники втратили близьку рідну людину, дружина – найкращого у світі чоловіка. А наша громада та вся Україна втратила свого захисника, Героя, мужнього та відважного воїна.
Похований Воїн на центральному кладовищі на Алеї Слави.
Вічна памʼять та слава Герою! 
