Сьогодні минає 6 рік, як ми втратили мужнього Воїна, Захисника України Розбіцького Віктора Миколайовича
Родом боєць з Глуховець. Там закінчив школу, звідти пішов на строкову службу у прикордонні війська, де служив радистом. А після служби у 1994 році влаштувався на каолінкомбінат зварювальником. Саме там й отримав травму, коли під час зварювальних робіт взимку впав із третього поверху. З того часу був інвалідом третьої групи.
Віктор Розбіцький на війну пішов добровольцем 9 лютого 2015 року. Те, що мав травму хребта і третю групу, приховав, коли проходив медкомісію. Про війну розповідати не любив, як і про контузію. Місяць відбув навчання в Житомирі, на базі 95-ї аеромобільної бригади, де освоював нову військову спеціальність - оператора безпілотних літальних апаратів. По закінченні навчання потрапив у Рівне, в оперативне командування "Захід", в 130-й окремий розвідувальний батальйон ЗСУ. А звідти, лише встигли відсвяткувати Пасху, одразу відправилися на схід - у Луганську область. Перше бойове хрещення отримав під Золотим Попаснянського району.
Вже з перших днів на фронті з безпілотника перекваліфікувався у розвідника. І всю службу ходив на завдання.
Віктор Розбіцький, солдат у відставці. Пішов захищати Батьківщину добровольцем, але на жаль помер від серцевого у віці 44 років .
Нагороджений відзнакою Президента України — Медаллю «За участь в антитерористичній операції».
Вічна слава та памʼять Воїну!
