Сьогодні ми прощалися з нашим Захисником Машевським Віктором Миколайовичем
Машевський Віктор Миколайович народився 13 травня 1976 року в Казахстані. Саме там проживали та працювали батьки. Там почав ходити до початкової школи. Коли йому було 13 років сім’я переїхала до Липовецького району Вінницької області. Зростав дуже допитливим хлопчиком. Любив спорт, музику. Навчався в музичній школі. Був дуже енергійним та товариським. Старшокласником отримав навички з ремонту та пошиття взуття в місцевому цеху. Легко освоював будь – яку роботу. Ще з дитинства було видно, що в хлопця твердий, цілеспрямований характер.
Закінчивши школу продовжив навчання та отримав технічний фах. Працював за спеціальністю. Після одруження з коханою дівчиною Оксаною переїхав до
Козятина. Працював на Юзефо – Миколаївському заводі, Козятинському хлібокомбінаті, Куманівецькому фермерському господарстві та на залізниці ( в загоні воєнізованої охорони).
З дружиною створили гарну і дружну сім’ю. Разом проводили багато часу, їздили відпочивати, відвідували рідних та друзів. Мріяв придбати будинок та автомобіль. Завжди турбувався про близьких йому людей. Син і двоє доньок втратили чудового батька, який їх дуже любив. Дівчатка відчували, що відмови від тата не буде ні в чому і користувалися цим. А ляльковий будиночок, змайстрований його руками, буде завжди нагадувати, що тато в них найкращий та найтурботливіший.
В липні 2024 року був мобілізований. Проходив службу командиром взводу у в/ч А 4355 на донеччині (Покровськ, Курахове).
Використовував будь – яку можливість, щоб зателефонувати. Не було зв’язку лише під час бойових завдань. Одного разу місяць не виходив на зв’язок. Який же страшний та довгий був той місяць… Потім безмежна радість можливості чути рідний голос.. Завжди казав, що любить всіх і сумує. З гіркотою зауважував про втрати, що несе війна. Був нагороджений Головнокомандуючим Збройних Сил України - відзнакою «Золотий хрест» та нагрудним знаком «Ветеран війни». Був поранений, лікувався. Ще не пройшло й тижня, як поїхав з дому після лікування.
І ось страшна звістка. Сім’я втратила захист і затишок, любов і опіку. Діти – втратили батька, дружина чоловіка, мама – сина. Біль, невимовний біль розриває серце та випалює душу.
Похований Віктор Миколайович на кладовищі в с.Козятин на Алеї Слави.
Вічна пам'ять та слава Воїну!
Щирі співчуття рідним та близьким!
