18 травня, у День пам'яті жертв політичних репресій, ми схиляємо голови перед трагічними сторінками нашої історії.
Цей день – нагадування про жахливі часи, коли тисячі безневинних українців стали жертвами тоталітарного режиму. Політика репресій в Україні мала системний характер і сягає своїм корінням початку XX століття.
Ось лише деякі трагічні віхи:
- 20-30-ті роки XX століття: Пік репресій припав на цей період. Розкуркулення призвело до насильницької конфіскації майна та виселення сотень тисяч селян, що часто закінчувалося голодом та смертю. Інтелігенція, духовенство, колишні військові та державні службовці ставали жертвами сфабрикованих справ та показових судових процесів.
- Великий терор 1937-1938 років: Цей період відзначився масовими позасудовими розстрілами. За даними істориків, сотні тисяч людей було заарештовано та страчено за політичними звинуваченнями. Лише за офіційними даними, в цей період було репресовано понад 134 тисячі осіб, з яких близько 70% були розстріляні.
- Післявоєнний період: Репресії не припинилися і після Другої світової війни, хоча й набули дещо інших форм. Продовжувалися переслідування учасників національно-визвольного руху, інтелігенції та всіх, хто підозрювався у нелояльності до режиму.
Голодомори 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років стали окремою трагічною сторінкою історії України, спричиненою злочинною політикою влади. Мільйони українців загинули голодною смертю.
Пам'ять про ці невинні жертви є священною для кожного з нас. Ми ніколи не забудемо тих, хто загинув у катівнях, таборах і на засланні. Їхній подвиг – це урок для майбутніх поколінь, заклик до пильності та захисту своєї волі та життя.
Вічна пам'ять!
