Бараневич Андрій Валерійович народився 19 серпня 1987 року в місті Козятин. Закінчив школу №5. Батьки Андрія та його сестру виховували з розумінням, що сім’я – це основа. Діти поважали своїх батьків. Тато навчив Андрія керувати автомобілем, робити вчинки, гідні чоловіка.
Після школи закінчив Козятинське училище. Потім строкова служба в Чернігівській області та місті Київ.
Андрій мав дуже близькі стосунки з сестрою. Разом пустували, сперечались, допомагали в домашніх справах. Оберігав і підтримував під час вагітності. Любив своїх племінників, вмів «спілкуватися з дітьми».
Після армії пішов працювати в локомотивне депо. Колеги його поважали за людяність і фаховість. Доброзичливий, усміхнений, надійний друг, який довго не ображався і не тримав зла.
Призваний до Збройних Сил 5 вересня 2025 року. Старанно навчався, все освоював дуже швидко. Потрапив на службу в окремий штурмовий полк «Скеля». Воював на Дніпропетровщині, потім Бахмутський напрямок.
11 січня 2026 року відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області Бараневич Андрій Валерійович, стрілець 2-го піхотного відділення, 2-го піхотного взводу, 1-ї піхотної роти, 3-го піхотного батальйону військової частини А4862 - загинув.
Воїна Бараневича Андрія Валерійовича поховано на Алеї Слави на центральному кладовищі.
Пам’ять про кожного воїна, Героя – це наша спільна пам’ять, наша спільна гордість. Пам’ять, яка не згасне. Вічна шана і вдячність.
Вічна пам’ять героям! Слава Україні!
