Новини

Всього переглядів: 315

Оцабера Олександр Аркадійович ( 23 .07. 1989 - 11 .11.2016 ). Молодший сержант, інструктор з вогневої тактичної підготовки 199-го навчального центру ВДВ при 95-й окремій десантно - штурмовій бригаді.

Народився в селі Красівка Бердичівського району Житомирської області. Був найменшим сином в багатодітній сім’ї. В 1990 році родина переїхала на постійне проживання в село Панасівку Козятинського району Вінницької області, де пройшло його дитинство і юність.

Під час строкової служби служив десантником. Після одруження та народження дітей залишив контрактну службу, влаштувавшись на роботу в Києві.

До війська призваний в липні 2014 року. Проходив перепідготовку в розвідувальному взводі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Згодом був направлений в “гарячі» точки сходу України, служив розвідником, був командиром розвідувальної машини з позивним «Десант». На його рахунку багато проведених операцій. Воював у Нікішино, Попасній, Артемівську. Пройшов через пекло Дебальцевського котла.

23 грудня 2014 Олександр Оцабера зазнав важкого поранення в праве плече. Один осколок лікарі видалили, а другий так і залишився назавжди в його тілі. Трохи підлікувавшись і пройшовши курс реабілітації, 27 січня 2015 року Олександр знову повернувся на передову. Але незабаром, в березні, його демобілізували і вже на "гражданці" за заслуги перед Батькіщиною нагородили медаллю "Захиснику Вітчизни»

Повернувшись додому, Олександр брав активну участь у житті місцевої громади. Під час місцевих виборів у жовтні 2015 року балотувався до Козятинської районної ради від Європейської партії України.

11 грудня 2015 року, підписавши контракт зі Збройними Силами України, знову повернувся на фронт. Служив у 199-му учбовому центрі ВДВ при 95-ій бригаді.

В ніч з 10 на 11 листопада 2016 року, під час зіткнення з розвідувально-диверсійною групою ворога під містом Торецьк у Донецькій області, отримав важке мінно-осколкове поранення, підірвавшись на фугасі, від якого загинув.

Олександр Оцабера був природженим військовим, знавцем своєї справи, відповідальним, хоробрим, справжнім патріотом. А ще запам’ятався порядною, доброзичливою тa спокійною людиною своїм друзям, всім, хто його знав. Залишились мати, дружина та двоє синів. Похований 13 листопада в селі Панасівка.

За заслуги перед Батьківщиною нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни», Почесною грамотою Вінницької ОДА.

Указом Президента України № 567/2016 від 21 грудня 2016 року, "за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). На честь військовослужбовця у Житомирі, на території 19-го навчального центру ВДВ, біля меморіального пам’ятника загиблим в миротворчих місцях, встановлено пам’ятну дошку. В рідному селі Панасівка сесією Пузирківської сільської ради прийнято рішення про перейменування вулиці на честь героя-земляка. 

 

 

 

 

Командир розвідувальної машини з позивним «Десант»
Командир розвідувальної машини з позивним «Десант»