Новини

Всього переглядів: 15

Україна – держава з багатовіковою історією, яка сягає своїми коренями ще у часи палеоліту. Багата своїм героїчним минулим, величними історичними постатями, знаменними подіями і звитягами.

Михайло  Грушевський, український  історик, політичний  діяч, голова Української Центральної Ради, академік  ВУАН, зауважив: «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ — нацією, країна — державою».  Саме знання та збереження духовних надбань  сприяє формуванню  гідного громадянина своєї країни.

Історичне бачення так чи інакше формує логіку політичних діянь. На жаль, інтерпретація історії, яку ми мали і маємо досі, часто нас дезорієнтувала і на практиці призводила до ухвалення сумнівних рішень. Саме там витоки й сумнозвісного пацифізму, що в 2014 р., як і в далекому 1918-му, зробив державу беззахисною перед зовнішньою агресією.

«Національна»  історія України з помітним проросійськими й соціально-класовими акцентами домінувала в радянські часи. Вона мало змінилася за часів незалежності. Просто її нафарширували певними національними моментами .

Пропонуємо разом шляхом вивчення різних історичних, археологічних, літературних джерел прослідкувати  й зрозуміти розвиток нашої держави від прадавніх часів до сьогодення. Адже, тільки той народ має право на майбутнє, який досконало знає своє минуле.

Отже, наша історична  подорож розпочинається.

Дослідженнями  на відповідну тематику у позаминулому столітті в нашій місцевості займався наш земляк, уродженець с. Махнівка вчитель Грушевського, вчений історик, етнограф, археограф, один із засновників української істориографії, член кореспондент Російської академії наук, член Київського товариства старожитностей і мистецтв, професор Київського університетету Володимир Антонович (30.01 1834 – 21.03. 1908). За його авторством вийшла  з друку  1896 р. праця «Археологічна карта Київської губернії», завдяки котрій в нашому музеї відтворено карту давніх культур Козятинщини, так як до 1925 р. більша частина Козятинщини належала до Київських земель. Саме завдяки вченому ми дізналися,  де  і які  навколо Козятина розміщалися древні поселення та городища, яких періодів розквіту. Неподалік селища Залізничне приблизно 4 тисячоліття тому розміщалося  поселення наших предків періоду Білогрудівської культури (бронзовий вік), де після оранки на поверхні грунту ми знайшли фрагменти ліпного керамічного посуду з неповторною, притаманною саме тому періоду оздобою та візерунками, кремнієві знаряддя праці, зокрема, серп,   шкребок для вичинки шкіри, кам’яна  сокира,  глиняне та кістяне прясла-  елемент  ткацького приладдя, фрагмент кістяної голки, зуби дикого коня. Володимир Мадей подарував  до фондів музею знайдений, приблизно, в тих місцях залізний наконечник до списа.  І такі речі люди знаходять вздовж річок Гуйва, Ситна, Гнилопять по цей день, зокрема найчастіше в тому числі і посуд гончарний I  тис. н.е. Черняхівського періоду теж був поширений  на Козятинщині. Неподалік  від нашого міста обласного значення та районного центру проходив славнозвісний торговий шлях, по якому возили в найкращі часи купці крам, чумаки сіль, а в найтрагічніші періоди історії України,  приходили верхи завойовники.  Його розгалуження  проходило через Козятин, як свідчить місцевий краєзнавець Павло Мельник в своїй книзі «На споконвічних перехрестях». Можливо, саме тому вздовж  шляху села мають назви – Рубанка, Журбинці,Татарьске Селище, Вуйна (сучасна назва Перемога), Немиринці, Безіменна, Пустоха, Туча.

 

 

І промовляє сива давнина…
І промовляє сива давнина…
І промовляє сива давнина…
І промовляє сива давнина…
І промовляє сива давнина…